1. Словник української мови в 11 томах

клінкер

КЛІ́НКЕР, ч., спец,

1. род. у. Дуже міцна, сплавлена під час випалювання цегла, що не вбирає вологи; застосовується для вимощування шляхів, настилання підлоги в промислових будівлях і т. ін.

По клінкеру дзвеніли ковані колеса важких возів (Збан., Сеспель, 1961, 367).

2. род. у. Випалена до спікання цементна сировина у вигляді дуже твердих грудок; напівфабрикат для виробництва цементу.

Клінкер розмелюють у тонкий сірувато-зелений порошок, який надходить у продаж під назвою силікатцементу (Заг. хімія, 1955, 453).

3. род. а. Вузький довгий човен для академічного спортивного веслування.

Його увагу привернув клінкер, який наздоганяв яхту (В ім’я Вітч., 1954, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клінкер — клі́нкер 1 іменник чоловічого роду будівельний матеріал клі́нкер 2 іменник чоловічого роду човен Орфографічний словник української мови
  2. клінкер — ч., спец. 1》 род. -у. Дуже міцна, сплавлена під час випалювання цегла, що не вбирає вологи; застосовується для вимощування шляхів, настилання підлоги в промислових будівлях і т. ін. 2》 род. -у. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клінкер — КЛІ́НКЕР¹, у, ч., спец. 1. Дуже міцна, сплавлена під час випалювання цегла, що не вбирає вологи. По клінкеру дзвеніли ковані колеса важких возів (Ю. Збанацький); Існує 13 типів мостіння вулиць. Словник української мови у 20 томах
  4. клінкер — клі́нкер (нім. Klinker) 1. Спечені глиняні вироби, звичайно у вигляді цегли. 2. Спечена суміш вапняку й глини (або шлаку), що є цементною сировиною. 3. Спечений залишок після обробки нагріванням матеріалів (напр., шлаків), що містять цинк. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. клінкер — I. ШАШКА (перев. шестигранний кам'яний, дерев'яний і т. ін. брусок для брукування вулиць і шляхів); ТОРЕ́ЦЬ (перев. з дерева); КЛІНКЕР (з цегли). Більшість доріг була замощена андезитовою шашкою (з газети). Словник синонімів української мови
  6. клінкер — (англ., нім.) Дуже міцна добре обпалена цегла, призначена для виконання фундаментів і склепінь, брукування шляхів чи підлоги виробничих споруд, зведення фабричних труб, облицювання каналізаційних каналів. Архітектура і монументальне мистецтво