кнопка
КНО́ПКА, и, ж.
1. Рухомий гудзик, натискуванням якого вмикається або вимикається електричний струм, унаслідок чого підключені до нього механізми починають або перестають діяти.
Діденко розгублено знизав плечима. Знову натиснув кнопку дзвінка і прислухався. Будинок мовчав, як пустка (Головко, II, 1957, 479);
Василева пучка торкнулася до кнопки — транспортерні стрічки зупинилися (Вол., Місячне срібло, 1961, 286).
◊ Натиска́ти (нати́скувати, нати́снути) [на] кно́пку (на всі кно́пки) див. натиска́ти.
2. Металеве вістря з широкою плоскою головкою для приколювання паперу, тканини тощо до чого-небудь твердого.
Вона сіла за стіл і, розгорнувши класний журнал, зробила перекличку. Потім приколола кнопками на стіні розклад уроків (Донч., Ю. Васюта, 1950, 22).
3. Вид металевої застібки для одягу, що складається з двох частин, одна з яких входить в іншу.
Вже й коси під хусткою виклала [Наталка] якось по-міському, і кохта [кофта] — ота, що на кнопках,— щільно облягає їй шию (Гончар, II, 1959, 33);
Орися швидко пробігла пальцями по кнопках кофтинки (Тют., Вир, 1964, 510).
Значення в інших словниках
- кнопка — кно́пка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кнопка — (у приладах) ґудзик; (на одязі) застібка, запинка. Словник синонімів Караванського
- кнопка — [кнопка] -пкие, д. і м. -пц'і, р. мн. -пок Орфоепічний словник української мови
- кнопка — -и, ж. 1》 Рухомий ґудзик, натискуванням якого вмикається або вимикається електричний струм, унаслідок чого механізми починають або перестають діяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кнопка — Ґудзик, ґудзичок Словник чужослів Павло Штепа
- кнопка — КНО́ПКА, и, ж. 1. Елемент техніки, певна обмежена поверхня чого-небудь, натиснення на яку зумовлює керування пов'язаним із нею пристроєм. Сухов слухняно підійшов до кабіни ліфта, натиснув кнопку виклику, і за мить двері прочинилися (О. Словник української мови у 20 томах
- кнопка — И, ж., нарк. Наркотичні речовини у таблетках. А це що за кнопка? Словник сучасного українського сленгу
- кнопка — натиска́ти / нати́снути кно́пку. Віддавати необхідні розпорядження. Вона (держава) контролює все суспільство: досить натиснути кнопку — і могутні державні важелі зразу ж починають діяти, захоплюючи і підкоряючи своїй механічній волі будь-які частини соціального тіла (Вісник НАН). Фразеологічний словник української мови
- кнопка — КНО́ПКА (рухома частина приладу, інструмента тощо, натискаючи яку, приводять у дію механізм), ГУ́ДЗИК. — Я чергую до ранку, — сказала сестра. — Буду потрібна — дзвоніть. Ось кнопка (П. Дорошко); Ось він зараз натисне білий ґудзик дзвоника, і йому двері відкриє Ольга (Н. Рибак). Словник синонімів української мови