кобка
КО́БКА, и, ж., діал. Відлога.
— Та буде тобі з тими щенятами водитися,— суворо промовив Колісник, накидаючи легку кобку свого сірого балахону на голову (Мирний, III, 1954, 364);
Була на йому міщанська одіж, а поверх усього одягнений був великий кобеняк з кобкою (Л. Янов., І, 1959, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кобка — ко́бка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- кобка — -и, ж., діал. Відлога. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кобка — КО́БКА, и, ж., діал. Те саме, що ко́ба. – Та буде тобі з тими щенятами водитися, – суворо промовив Колісник, накидаючи легку кобку свого сірого балахону на голову (Панас Мирний); Була на йому міщанська одіж... Словник української мови у 20 томах
- кобка — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С. Словник синонімів української мови