колективний

КОЛЕКТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до колекти́в; спільний.

Під час роботи (на другий день наради) переважна більшість делегатів, збагачена колективним досвідом, стояла вже на вірній більшовицькій позиції (Головко, II, 1957, 432);

// Належний колективу.

Колективне господарство; Колективні засоби виробництва; Колективна земля;

// Який здійснює колектив.

В основі всієї організаційної діяльності нашої партії лежить розроблений Леніним принцип колективного керівництва (Ком. Укр., 5, 1960, 46);

Слухаючи майора, хлопці потай під столом потискують один одному руки, дають напівпошепки колективну клятву, що житимуть правильно (Гончар, Тронка, 1963, 144);

// Власт. колективу, який грунтується на спільності, на принципах колективізму.

Колективний характер праці й народних обрядових ігрищ вимагав ..відповідної організованості, ритмічності (Деякі пит.поет. майстерн., 1956, 95);

Музикантська команда комуни, безперечно, вела перед у розумінні виявлення перших ознак колективної солідарності (Мик., II, 1957, 528);

// Признач. для колективу.

Газета — не тільки колективний пропагандист і колективний агітатор, але також і колективний організатор (Ленін, 5, 1948, 10).

∆ Колекти́вний до́гові́р — договір, укладений між адміністрацією та профспілковою організацією підприємства, установи або робітників певної галузі виробництва про умови праці робітників і службовців.

Професійні і господарські органи в своїй практичній діяльності, зокрема при переукладанні колективних договорів, повинні враховувати загальні умови, які визначають динаміку зростання заробітної плати (КПУ в резол, і рішен.., 1958, 290);

Після війни Тадей Зілінський до того знахабнів, що відмовився платити кваліфікованим робітникам.. згідно з тарифом, передбаченим колективним договором між профспілкою друкарів і товариством власників друкарень (Вільде, Сестри.., 1958, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колективний — колекти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колективний — Гуртовий, спільний; (- угоду робітників з підприємцем) взаємний, обопільний, двосторонній. Словник синонімів Караванського
  3. колективний — [колеиктиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. колективний — -а, -е. Прикм. до колектив; спільний. || Належний колективу. || Що його здійснює колектив. || Власт. колективу, який ґрунтується на спільності, на принципах колективізму. || Признач. для колективу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колективний — КОЛЕКТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до колекти́в; спільний. Будучи основою мислення, мова служить засобом пізнання, акумуляції знань і колективного досвіду (В. Русанівський); // Який належить колективу. [Пасічний (розгортає план):] Яка краса!... Словник української мови у 20 томах
  6. колективний — колекти́вний (лат. collectivus) загальний, спільний; ¤ к. договір – двостороннє зобов’язання, укладене на певний строк між робітниками або службовцями в особі профспілкових організацій та адміністрацією підприємства чи установи. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. колективний — СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І. Словник синонімів української мови
  8. колективний — Колекти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)