колективний

КОЛЕКТИ́ВНИЙ, а, е.

Прикм. до колекти́в; спільний.

Будучи основою мислення, мова служить засобом пізнання, акумуляції знань і колективного досвіду (В. Русанівський);

// Який належить колективу.

[Пасічний (розгортає план):] Яка краса! План колективної землі. Велике поле честі й слави (О. Довженко);

Пам'ятаю лише: замість індивідуальних господарств почали формувати колективні (О. Бердник);

У первісному суспільстві панувала колективна власність. Результати праці кожного належали не йому, а колективу. Тому і вважається, що засоби виробництва знаходилися в колективній власності (з наук. літ.);

// Який здійснює колектив.

Слухаючи майора, хлопці потай під столом потискують один одному руки, дають напівпошепки колективну клятву, що житимуть правильно (О. Гончар);

Керівна структура ОУН змінилася: одноосібне керівництво було замінене колективним (з навч. літ.);

// Власт. колективу, який ґрунтується на спільності праці, інтересів та на принципах колективізму.

Музикантська команда комуни, безперечно, вела перед у розумінні виявлення перших ознак колективної солідарності (І. Микитенко);

Колективний характер народної художньої творчості дає можливість просіювати нові форми через “сито” естетичного досвіду багатьох поколінь, із відкиданням всього невдалого, несуттєвого, невиразного, і відточувати, вдосконалювати кожний відібраний елемент художньої форми, образну структуру, прийом тощо (з наук. літ.);

// Признач. для колективу.

Мені треба було запам'ятати цей день назавжди, але “Наддніпрянська правда”, яку я перечитав од заголовка до підпису редактора .., не помогла мені, бо, чесно виконуючи заповідану й декретовану їй роль колективного організатора й агітатора, не могла дбати ще й про чиїсь там почуття (П. Загребельний).