колективний

Значення в інших словниках

1. колективний — колекти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
2. колективний — [колеиктиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
3. колективний — -а, -е. Прикм. до колектив; спільний. || Належний колективу. || Що його здійснює колектив. || Власт. колективу, який ґрунтується на спільності, на принципах колективізму. || Признач. для колективу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колективний — КОЛЕКТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до колекти́в; спільний. Будучи основою мислення, мова служить засобом пізнання, акумуляції знань і колективного досвіду (В. Русанівський); // Який належить колективу. [Пасічний (розгортає план):] Яка краса!... Словник української мови у 20 томах
5. колективний — колекти́вний (лат. collectivus) загальний, спільний; ¤ к. договір – двостороннє зобов’язання, укладене на певний строк між робітниками або службовцями в особі профспілкових організацій та адміністрацією підприємства чи установи. Словник іншомовних слів Мельничука
6. колективний — СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І. Словник синонімів української мови
7. колективний — Колекти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. колективний — КОЛЕКТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до колекти́в; спільний. Під час роботи (на другий день наради) переважна більшість делегатів, збагачена колективним досвідом, стояла вже на вірній більшовицькій позиції (Головко, II, 1957, 432); // Належний колективу. Словник української мови в 11 томах