колія

КО́ЛІЯ, ї, ж.

1. Наїжджене заглиблення від колісна дорозі.

Драбинястий віз., раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію (Коцюб., І, 1955, 307);

Щодалі доводилося все частіше звертати з колії, щоб дати дорогу машинам (Панч, В дорозі, 1959, 109);

*Образно. Думки її одразу біжать своїми коліями до лісу, де росте ще не зароблене дерево (Стельмах, І, 1962, 226).

2. Лінія з двох паралельно прокладених рейок, признач. для руху поїздів, трамваїв і т. ін.

Вже колії трамвая з обох боків.. Хрещатик оживає (Сос., II, 1958, 315);

Бійці деякий час мовчки поглядають на ешелони, що застигли на коліях (Гончар, II, 1959, 308);

Вони [дівчата] котили по коліях вагонетку з стояками (Ткач, Черг. завдання, 1951, 29).

3. перен. Узвичаєний, природний хід життя, звичайний перебіг справ.

Сталася в Стебнях новина.., що на много літ визвала село та й багато других сіл зі звичайної життєвої колії (Хотк., II, 1966, 95);

Люди стали на мирну колію, вже Радянська влада пустила глибоке коріння в народ (Речм., Весн. грози, 1961, 59).

◊ Вибива́ти (ви́бити, викида́ти, ви́кинути, вирива́ти, ви́рвати) з [своє́ї, тіє́ї, звича́йної і т. ін.] ко́лії — порушувати узвичаєний хід життя, перебіг справ, ставити в незвичайні умови.

Практикував [Герман] у торгівлі крамщиною [крамом], поки несподівана пригода не вирвала його з тої колії (Фр., VIII, 1952, 382);

Війна всіх вибила з колії (Дмит., Розлука, 1957, 12);

Вибива́тися (ви́битися) з ко́лії див. вибива́тися;

Вхо́дити (увійти́) в [свою́, звича́йну і т. ін.] ко́лію; Става́ти (ста́ти) на ко́лію яку, чию — повертатися до звичайного нормального стану, ходу життя, перебігу справ.

Досі вже всі прелімінарії з’їзду скінчились і життя увійшло в свою колію (Л. Укр., V, 1956,193);

Все, здавалося, увійшло в звичайну колію, так ніби нічого й не сталося (Коз., Блискавка, 1962, 76);

Згодом, може, і Сагайдака десь заберуть з Тернової, появиться нове начальство, і Перегуда знову стане на свою колію (Кучер, Трудна любов, 1960, 248).

4. діал. Поїзд.

Я так зажурилася, що не чула, коли й колія надійшла (Кобр., Вибр., 1954, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колія — Ко́лія: — в окр. значенні: залізниця [52] — рейки; залізниця, черга [III] Словник з творів Івана Франка
  2. колія — ко́лія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. колія — (залізниці) лінія, полотно; (на дорозі) слід <�від коліс>; (узвичаєна, життєва) ІД. рутина; Д. черга. Словник синонімів Караванського
  4. колія — [кол'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. колія — -ї, ж. 1》 Наїжджене заглиблення від коліс на дорозі. 2》 Лінія з двох паралельно прокладених рейок, признач. для руху поїздів, трамваїв і т. ін. 3》 перен. Узвичаєний, природний плин життя, звичайний перебіг справ. Вибивати з [своєї, звичайної і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. колія — КО́ЛІЯ, ї, ж. 1. Наїжджене заглиблення від коліс на дорозі. Драбинястий віз .. раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію (М. Словник української мови у 20 томах
  7. колія — вибива́ти / ви́бити з ко́лії кого і без додатка. 1. Порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя. — Це вибивало з колії, вносило в роботу плутанину й безладдя (В. Попов); Позбавити людину її професії.. Фразеологічний словник української мови
  8. колія — Ко́лія, -лії, -лією; ко́лії, ко́лій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)