1. Словник української мови в 11 томах

комбінація

КОМБІНА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Сполучення, поєднання або розташування чого-небудь (перев. однорідного) у певному порядку.

Се була музика нових поколінь, нечувані комбінації звуків (Коцюб., II, 1955, 387);

До вечора вона по-своєму переставляла меблі, .. спробувавши всі комбінації (Мик., II, 1957, 295);

Комбінація гарнірів з різних овочів значно збагачує другі страви вітамінами й мінеральними солями (Укр. страви, 1957, 18).

◊ Комбіна́ція з трьох па́льців, жарт. — дуля.

У розмірену ходу подій воно [слово «але»] вскакує, як комбінація з трьох пальців (Донч., VI, 1957, 523).

2. спорт. Ряд цілеспрямованих прийомів гри в боротьбі за перемогу над противником.

Такі інтересні, складні й хитромудрі розігруються на зеленому [футбольному] полі комбінації (Вишня, І, 1956, 406);

Комбінація в дуже сильною тактичною зброєю шахіста, бо завдяки їй звичайно досягається вирішальна.. перевага або ж оголошується мат ворожому королю (Перша книга шахіста, 1952, 90).

3. перен. Складний, хитромудрий план, задум або замір для здійснення якоїсь мети.

Ежен переглядав газету. Та, видно, не займала його.. довжелезна вступна стаття з високополітичними комбінаціями та пророцтвами (Фр., І, 1955, 333);

А може Ви придумаєте якусь іншу комбінацію, тоді повідоміть [повідомте] мене (Коцюб., III, 1956, 424);

У гострих його очах уже іскряться найсміливіші вигадки й комбінації (Гончар, І, 1954, 96).

4. Жіноча сорочка, яку надягають під сукню й т. ін.

Шовкова комбінація.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комбінація — комбіна́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. комбінація — Сполучення <�поєднання, розташовання> в певному порядку; (у грі) композиція, стратегічна схема; (лукава) хитрий крок <�коник, маневр>, МАХІНАЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. комбінація — [комб'інац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. комбінація — -ї, ж. 1》 Сполучення, поєднання або розташування чого-небудь (перев. однорідного) у певному порядку. Комбінація з трьох пальців жарт. — дуля. 2》 спорт. Низка цілеспрямованих прийомів гри в боротьбі за перемогу над противником. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комбінація — Сполука Словник чужослів Павло Штепа
  6. комбінація — КОМБІНА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Поєднання, взаємне розміщення чого-небудь. Се була музика нових поколінь, нечувані комбінації звуків (М. Коцюбинський); До вечора вона по-своєму переставляла меблі, .. спробувавши всі комбінації (І. Словник української мови у 20 томах
  7. комбінація — Порозуміння, домовленість Словник застарілих та маловживаних слів
  8. комбінація — комбіна́ція (від лат. combinatio – поєднання) 1. Взаємно зумовлене розташування чого-небудь. 2. Складний задум; в шахах і шашках – кілька раніше передбачених ходів одного гравця, розрахованих на поліпшення позиції, виграш фігури або партії. 3. Маневр, виверти, хитрощі. 4. Жіноча сосочка. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. комбінація — комбіна́ція з трьох па́льців, жарт. Дуля. Анарх .. ледве стримав себе, щоб не сказати: “А чи не хочете ви комбінації з трьох пальців?” (М. Хвильовий). Фразеологічний словник української мови
  10. комбінація — Комбіна́ція, -ції, -цією; -на́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. комбінація — рос. комбинация 1. Купівля чи продаж однакової кількості опціонів у різних сполученнях "колл" або "пут" за різними цінами і в різні дати. 2. Об'єднання компаній, що конкурують, з метою зміцнення ринкових позицій. Eкономічна енциклопедія