1. Словник української мови в 11 томах

комбінувати

КОМБІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Сполучати, поєднувати або розташовувати що-небудь (переважно однорідне) у певному порядку.

Він мовчав кілька хвилин, комбінуючи в душі все, що досі чув і бачив (Фр., VI, 1951, 469);

Полив по борознах комбінуємо з поливом пристовбурних смуг, даючи в крайні від дерев борозни більше води, ніж у середні (Хлібороб Укр., 7, 1965, 30).

2. Об’єднувати спільним технологічним процесом або адміністративно.

..з одного боку, мануфактура вводить в процес виробництва поділ праці або розвивав його далі, з другого боку — вона комбінує ремесла, які були раніше самостійними (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 340).

3. розм. Робити комбінації (у 2, 3 знач.).

— Тринадцять на спаса минуло [Ользі],— гордо величалась мати, потай комбінуючи собі різні проекти (Кач., II, 1958, 23);

— Я люблю чесно, начистоту, а він крутить, як циган сонцем, .. все щось комбінує (Хижняк, Невгамовна, 1961, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комбінувати — комбінува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. комбінувати — Змішувати <�добирати, компонувати, сполучати, розташовувати> у певному порядку; (дії) поєднувати, з'єднувати; (вигоду) вихитровувати, МАХЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. комбінувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Сполучати, поєднувати або розташовувати що-небудь (перев. однорідне) у певному порядку. 2》 Об'єднувати спільним технологічним процесом чи адміністративно. 3》 розм. Робити комбінації (у 2, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комбінувати — Єднати, з'єднувати, з'єднати, поз'єднувати, поєднувати, поєднати, приєднувати, приєднати, поприєднувати, лучити, залучувати, залучити, позалучувати, получувати, получити, прилучувати, прилучити, поприлучувати, вимудрувати, вимудрити, повимудрувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. комбінувати — КОМБІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Сполучати, поєднувати що-небудь у певні комбінації (у 1 знач.). Він мовчав кілька хвилин, комбінуючи в душі все, що досі чув і бачив (І. Словник української мови у 20 томах
  6. комбінувати — комбінува́ти (від лат. combine – з’єдную) з’єднувати, поєднувати, проводити комбінації. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. комбінувати — ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  8. комбінувати — Комбінува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)