1. Словник української мови в 11 томах

компаративізм

КОМПАРАТИВІ́ЗМ, у, ч.

1. Порівняльно-історичний метод у мовознавстві, що виник на початку XIX ст.

2. Один із методів буржуазного літературознавства другої половини XIX — початку XX ст., суть якого полягала в зіставленні творів літератур різних країн і народів для встановлення запозичень сюжетів з інших літератур тощо.

Порівняльний метод, або так званий компаративізм, зовсім відривав літературний процес від конкретної історичної дійсності, від національних і соціальних умов розвитку і боротьби народу (Іст. укр. літ., І, 1954, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компаративізм — компаративі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. компаративізм — -у, ч. Порівняльно-історичний метод дослідження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. компаративізм — КОМПАРАТИВІ́ЗМ, у, ч. Порівняльний, порівняльно-історичний методи, які виникли на початку XIX ст. і застосовуються у вивченні споріднених предметів і явищ. Словник української мови у 20 томах
  4. компаративізм — • компаративізм (від. лат. comparativus — порівняльний) 1) В загальноприйнятому широкому розумінні — те саме, що й порівняльноісторичне (порівняльне) літературознавство (див. Порівняльно-історичний метод у літературознавстві). 2) У вужчому значенні — поч. Українська літературна енциклопедія
  5. компаративізм — компаративі́зм (від лат. comparativus – порівняльний) 1. Ліберально-об’єктивістська школа в буржуазному літературознавстві, яка, порівнюючи сюжети, образи, ігнорувала ідейний зміст і національну форму літератури. Словник іншомовних слів Мельничука