1. Словник української мови в 11 томах

кооперативний

КООПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до кооперації, кооперативу.

Розвиваючи ленінський кооперативний план, Програма [КПРС] накреслює шляхи переходу села до комунізму (Ком. Укр., 1, 1962, 19);

Кооперативний рух виник понад сто років тому і є нині одним із масових громадських рухів (Рад. Укр., 1.VІІ 1961, 4);

В. І. Ленін ніколи не протиставляв загальнонародну власність кооперативній (Наука.., 4, 1958, 8);

Один «чудак»-селянин вивчив напам’ять одну мою п’єску і вичитує її на призьбі, і на весіллі, і в сільській кооперативній крамниці (Вас., Незібр. тв., 1941, 201);

// Побудований, створений на засадах кооперації.

Об’єднати цих дрібних продуцентів пшениці могла виключно кооперативна організація (Кулик, Записки консула, 1958, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кооперативний — кооперати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кооперативний — [коопеиратиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. кооперативний — -а, -е. Стос. до кооперації, кооперативу. || Побудований, створений на засадах кооперації. Кооперативна власність — колективна власність, яка утворюється за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кооперативний — КООПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до кооперації, кооперативу. Наприкінці XIX – на початку XX ст. земський і кооперативний рух зазнав значного розвитку в Україні (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. кооперативний — Кооперати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)