кооперативний
кооперати́вний
-а, -е.
Стос. до кооперації, кооперативу.
|| Побудований, створений на засадах кооперації.
Кооперативна власність — колективна власність, яка утворюється за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів.
Кооперативний банк — кредитно-фінансовий інститут, створюваний товаровиробниками на пайових началах.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кооперативний — кооперати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- кооперативний — [коопеиратиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- кооперативний — КООПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до кооперації, кооперативу. Наприкінці XIX – на початку XX ст. земський і кооперативний рух зазнав значного розвитку в Україні (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- кооперативний — Кооперати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кооперативний — КООПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до кооперації, кооперативу. Розвиваючи ленінський кооперативний план, Програма [КПРС] накреслює шляхи переходу села до комунізму (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах