1. Словник української мови в 11 томах

копати

КО́ПАТИ, аю, аєш, недок. Ударяти, бити, штовхати ногою.

Отаман не жалував нагайки, бив, копав ногами, аж кості у старого тріщали (Фр., III, 1950, 203);

// Брикати, хвицати (про тварин).

— Купив [батько] коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Март., Тв., 1954, 143).

КОПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. перех. і без додатка. Розпушувати землю заступом, лопатою тощо.

— Я звеліла їм копати.. город (Н.-Лев., III, 1956, 106);

Трактором орати — не лопатою копати (Укр.. присл.., 1955, 366);

Городи копають жінки біля хат (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 220).

2. перех. Робити заглиблення, виймаючи, відкидаючи землю заступом, лопатою тощо.

І здалека Запорожці чули… Як діточки на Орелі Лінію копали І як у тій Фінляндії В снігу пропадали (Шевч., II, 1953, 30);

[Сашко:] Бабусю, скажіть дідові, що я тут копатиму ямки для грушок (Мороз, П’єси, 1959, 42);

Мисливці копали яму на диких кіз (Донч., II, 1956, 28).

◊ Копа́ти я́му кому, під ким, під кого — підступно, таємно готувати комусь нещастя, неприємність.

Не копай другому ями, бо сам упадеш. Хто під ким яму копає, то в ню [неї] впадає (Номис, 1864, № 9562);

[Яремчук:] Поки Рогуля домагався високої посади, під старого директора яму копав, то скрізь доводив, що в ливарному цеху негайна реконструкція до зарізу потрібна (Мур., Радісний берег, 1961, 7).

3. перех. Добувати що-небудь із землі за допомогою заступа, кирки тощо; викопувати.

Вона ходила копати буряки і з того добувала прожиток для себе (Коцюб., І, 1955, 66);

— Золоті багаті руди Все копають [карлики] та збирають (Л. Укр., IV, 1954, 159);

Коли копають картоплю,— стелеться дим над землею (Рильський, III, 1961, 196).

4. неперех., проти кого, перен., розм. Підступно, таємно діяти на шкоду кому-небудь.

Як розсердиться [Панас], то вже злий буде хто й зна поки і все проти того чоловіка копатиме (Гр., II, 1963, 345).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копати — Ко́пати: — (ногами) — бити, вдаряти [III] — бити ногами [22;II,VII] — бити ногою [VII] — бити носком ноги [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. копати — ко́пати дієслово недоконаного виду ногою копа́ти дієслово недоконаного виду робити заглиблення в землі; розслідувати тощо Орфографічний словник української мови
  3. копати — 1) (ногою) бити, штовхати, відпихати; (- тварин) хвицати, брикати. 2) рити; (копалини) викопувати, добувати; ФР. розкопувати, від-; (під кого) копатися, підкопуватися, інтригувати проти кого; (грядку) розпушувати. Словник синонімів Караванського
  4. копати — I покопати, вибурковувати, вибуртувати, викопувати, вкопувати, вкопуватися, докопувати, докопуватися, закопувати, закопуватися, колупати, колупатися, копирсати, копирсатися, надкопувати, обкопувати, обкопуватися, перекопувати, перелопачувати... Словник синонімів Вусика
  5. копати — I к`опати-аю, -аєш, недок. Ударяти, бити, штовхати ногою. || Брикати, хвицати (про тварин). II коп`ати-аю, -аєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Розпушувати землю заступом, лопатою тощо. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. копати — КОПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. 1. що і без прям. дод. Розпушувати землю заступом, лопатою і т. ін. – Я звеліла їм копати .. город (І. Нечуй-Левицький); Нема нікого в саду, тільки Макс страшенно копає під вікном, готує місце для квіток (В. Словник української мови у 20 томах
  7. копати — Не копай другому яму, бо сам упадеш. Не копай яму під другим, бо сам у ню упадеш. Хто хоче нашкодити комусь, той сам найбільше потерпить. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. копати — Аю, -аєш, недок. Бити. Я бив би їх чоботами, копав би у писок, у живіт (Ю. Андрухович). Поряд зі мною опинився депутат Хмара, який на зеківський манер копав його ногами по литках (Д Корчинський). Словник сучасного українського сленгу
  9. копати — (-аю, -аєш) недок., кого; крим. Бити когось. Тюля ще раз з усієї сили копає його в живіт ... (А. Дністровий, Місто уповільненої дії); Копати ще — малоприємно і нецікаво: повержений не подавав ознак життя (А. Морговський, Тінь птеродактиля). БСРЖ, 278; ЯБМ, 1, 456. Словник жарґонної лексики української мови
  10. копати — копа́ти я́му (моги́лу) кому, на кого, під кого. Підступно, таємно готувати кому-небудь неприємність, шкодити. З молодим агрономом Семен ніяк не міг порозумітися і потайки почав йому копати яму (М. Стельмах); По службі ти високо підеш. Хороше жити будеш. Фразеологічний словник української мови
  11. копати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  12. копати — Копа́ти, -па́ю, -па́єш, -па́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. копати — Копа́ти, -па́ю, -єш, одн. в копну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Копать, рыть. Тоді козаки щаблями суходіл копали. Макс. І свяченим (ножем) копа яму. Шевч. копати яму під ким. Подкапываться подъ кого, злоумышлять. Копають вороги яму підо мною. Мет. 2) Выкапывать. Словник української мови Грінченка