1. Словник української мови в 11 томах

коронка

КОРО́НКА, и, ж.

1. Зменш. до коро́на 1, 4.

На голівці [у дівчинки] малесенька золота коронка (Л. Укр., III, 1952, 488);

Коси заплела [Катерина] в дрібні сталки, в коронку виклала їх на голові (Чорн., Визвол. земля, 1950, 101).

2. Зовнішня частина зуба.

Зуби складаються з коронки, шийки й кореня (Анат. і фізіол. люд., 1957, 92).

3. Металевий або пластмасовий ковпачок, який насаджують на зуб, щоб зберегти його.

В роті у нього тьмяно блищали золоті коронки (Донч., II, 1956, 76).

4. техн. Обідок різальних частин бура.

Сотні й тисячі тонн кварциту було вивезено, перш ніж коронки бурів торкнулися руди (Ткач, Плем’я.., 1961, 134);

Через певний час допитливий розум чеканника і його вмілі руки створили універсальну бурову коронку. Вона надійно працює і в слабких, і в твердих породах (Роб. газ., 29.I 1965, 2).

5. діал. Мереживо (у 1 знач.).

Була [Целя] тілько в сорочці, що обшита вгорі коронкою (Фр., II, 1950, 288);

Батько приступив до ліжка, застеленого біленьким простиралом із коронками (Мак., Вибр., 1954, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коронка — Коронка: — мереживо [20;II] Коро́нки: — мереживо [11] Словник з творів Івана Франка
  2. коронка — коро́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. коронка — [коронка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  4. коронка — -и, ж. 1》 Зменш. до корона 1), 4). 2》 Зовнішня частина зуба. 3》 Металевий або пластмасовий ковпачок, якого насаджують на зуб, щоб зберегти його. Коронка зуба анат. — частина зуба, яка виступає в порожнину рота над ясенним краєм. 4》 тех. Обідок різальних частин бура. 5》 діал. Мереживо (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коронка — КОРО́НКА, и, ж. 1. Зменш. до коро́на¹ 1, 5. На голівці [у дівчинки] малесенька золота коронка (Леся Українка); Коси заплела [Катерина] в дрібні сталки, в коронку виклала їх на голові (С. Словник української мови у 20 томах
  6. коронка — коронка мереживо (ст): Маленька гарна чорна сукня з розкішною коронкою вабила погляд усіх кавалерів (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. коронка — МЕРЕ́ЖИВО (сітчаста тканина з узорами, якими оздоблюють одяг, білизну тощо), МЕРЕ́ЖКА розм., КОРО́НКА діал.; ПЛЕ́ТИВО (виплетене). Словник синонімів української мови
  8. коронка — Корона, -ни ж. Корона. Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. Левиц. І. 271. ум. коронка, коро́нонька, короночка. А за нею Мати Божа, зложила корононьку на її головоньку. Рк. Макс. Словник української мови Грінченка