1. Словник української мови в 11 томах

коротко

КО́РОТКО. Присл. до коро́ткий.

З ними [входять] Годвінсон і Джошуе Кембль, обоє коротко обстрижені (Л. Укр., III, 1952, 21);

Сонце світить коротко, бо небо — вузеньке над міжгір’ям (Коцюб., III, 1956, 141);

Пароплав прогудів тричі — коротко, уривчасто, потім ще раз — протяжна (Жур., Звич. турботи, 1960, 131);

Сахно витягла листа й передала його господареві.— Коли дозволите, я коротко розповім, у чому справа (Смолич, І, 1958, 59).

Ко́ротко ка́жучи, у знач. вставн. сл. — не входячи в подробиці, деталі.

Які ж, коротко кажучи, найголовніші ознаки радянського перекладацького стилю? (Рильський, III, 1956, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коротко — ко́ротко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. коротко — Недовго і пох. від КОРОТКИЙ; о. бодай одним словом, кількома словами. Словник синонімів Караванського
  3. коротко — Присл. до короткий. Коротко кажучи у знач. вставн. сл. — не заглиблюючись в подробиці, деталі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коротко — (висловлюватися) стисло, див. ляконічний, ляпідарний Словник чужослів Павло Штепа
  5. коротко — КО́РОТКО. Присл. до коро́ткий. З ними [входять] Годвінсон і Джошуе Кембль, обоє коротко обстрижені (Леся Українка); Сонце світить коротко, бо небо – вузеньке над міжгір'ям (М. Словник української мови у 20 томах
  6. коротко — коротко упродовж незначного проміжку часу; недовго (м, ср, ст): Учора до мене забігала Оленка, але дуже на коротко – навіть не мали часу попліткувати (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. коротко — Коротко нар. 1) Коротко. Гарно, та коротко. Ном. Коротко жити. Быть недолговѣчну. 2) Кратко. Тепер скажемо коротко, що Шрам Паволоцький... сим удавсь до Тетері. К. ЧР. 411. ум. коротенько. Словник української мови Грінченка