1. Словник української мови в 11 томах

кохати

КОХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі.

— Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (Вовчок, І, 1955, 51);

[Маруся:] Як-то чудно у світі діється, що, кого щиро кохаєш,— одвертається від тебе та ще й кепкує, зневажає; кого ж ненавидиш, дивиться на його не хотіла б — у вічі лізе!.. (Крон., І, 1958, 89);

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Сос., І, 1957, 67).

2. рідко. Те саме, що люби́ти 1.

Хто кохав життя ледаче, Непереливки тому (Гл., Вибр., 1957, 120);

Як це добре, що вільні ми люди. Що кохаєм Вітчизну свою (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 42);

Добра донька дуже кохала свого батька (Коцюб., III, 1956, 8).

3. Дбайливо вирощувати, плекати що-небудь, ходити коло чогось.

Лукаш усе садовину ростив та кохав (Вовчок, VI, 1956, 227);

— Останні роки бачили мене з бородою, на фронті ніколи було її кохати,— ну, пізнали тепер? (Ю. Янов., II, 1958, 287);

// Старанно доглядати що-небудь.

Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (Мирний, І, 1954, 279);

// Виховувати, ростити кого-небудь, старанно доглядаючи.

— Доню моя, доню моя. Цвіте мій рожевий! Як ягідку, як пташечку. Кохала, ростила На лишенько… (Шевч., І, 1963, 26);

// перен. Виношувати, плекати (намір, думку тощо).

Прохав, молив… Що більше вдію? Хоча б хто на сміх написав… То все б кохав дурну надію. Все б долі привид не згасав (Граб., І, 1959, 340);

Вони.. вкупі кохали свої молоді заміри (Дн. Чайка, Тв., 1960, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кохати — коха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кохати — КОХАТИ – ЛЮБИТИ Кохати. 1. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі. – Коли вподобав Олену, то бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (Марко Вовчок); Той, хто волю занехає... Літературне слововживання
  3. кохати — Любити, кохатися з ким; (дітей) викохувати, виховувати, ростити, пестити, ходити коло; (рослини) вирощувати; (думки) виношувати, плекати. Словник синонімів Караванського
  4. кохати — див. любити Словник синонімів Вусика
  5. кохати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі. 2》 рідко. Те саме, що любити 1). 3》 Дбайливо вирощувати, плекати що-небудь, ходити коло чогось. || Старанно доглядати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кохати — КОХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі. – Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (Марко Вовчок); Так ніхто не кохав. Словник української мови у 20 томах
  7. кохати — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
  8. кохати — Коха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кохати — Коха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) Любить (кого-либо). Ой ти, дівчино, мислоньками блудиш, сама ти не знаєш, кого вірно любиш. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тілько я не знаю, із ким жити маю. н. п. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. №8757. Словник української мови Грінченка