коштувати
КО́ШТУВАТИ, ую, уєш і рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні.
Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (Н.-Лев., II, 1956, 379);
Одна лише біда, що кошик з ягідками коштував аж цілих десять крейцерів (Кобр., Вибр., 1954, 72);
Ті цимбали Копійок двадцять п’ять Івану коштували (Рильський, Поеми, 1957, 243).
2. Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму.
[Храпко:] Це діло трудне, забарне та й грошей багато коштує (Мирний, V, 1955, 167);
Дві ями відразу копати і цямрувати, то день у день коштує (Фр., IV, 1950, 10);
Оті переносини [друкарні] й нове поповнення в обладнанні мусило коштувати не менше трьох тисяч злотих (Вільде, Сестри.., 1958, 149);
// чого та з інфін., перен. Вимагати певних зусиль, утрат для свого здійснення.
Тоді тільки Кирило побачив, скільки сил коштувала гонитва (Коцюб., II, 1955, 218);
[Зет:] Заспівав би краще. Ну, що коштує спробувать? (Л. Укр., І, 1951, 451);
Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови. Це коштувало б занадто багато жертв, але успіху не гарантувало (Гончар, І, 1954, 85).
◊ Це ко́штувало [вели́ких і т. ін.] зуси́ль див. зуси́лля;
Що б там (то) не ко́штувало — за будь-яких умов, незважаючи ні на що.
— Що б там не коштувало, одривай [хату], а ні, я сама одірву,— говорила Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 361);
Пам’ятав я: треба дійти до своїх [у штаб], що б то не коштувало (Ю. Янов., І, 1958, 88).
КОШТУВА́ТИ див. ко́штувати.
Значення в інших словниках
- коштувати — ко́штува́ти дієслово недоконаного виду форми з наголосом на суфіксі вживаються рідко Орфографічний словник української мови
- коштувати — Коштува́ти (кого?). Коштувати (кому?). Вони хотять організувати окрему секцію на філос[офскому] конгресі в вересні [...] Я викладав би про потенціяльність мови. Українська літературна мова на Буковині
- коштувати — Мати ціну, вартувати; (дорого) обходитися. Словник синонімів Караванського
- коштувати — див. частувати Словник синонімів Вусика
- коштувати — -ую, -уєш і рідко коштувати, -ую, -уєш, недок. 1》 Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. 2》 Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму. || чого та з інфін., перен. Вимагати певних зусиль, утрат для свого здійснення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коштувати — КОШТУВА́ТИ див. ко́штувати. КО́ШТУВАТИ, ую, уєш, рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні або іншому еквіваленті. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (І. Словник української мови у 20 томах
- коштувати — Коштувало його п'ять пальців, та й трохи страху. Украв. Поки не скоштуєш, поти й смаку не почуєш. Не можеш знати, хіба переконаєшся. Що більше коштує, те й більше смакує. За що більше платимо грішми, чи трудом, тим більше дорожимо. Приповідки або українсько-народня філософія
- коштувати — що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О. Фразеологічний словник української мови
- коштувати — ВА́РТИЙ присудк. сл. (який має певну цінність), ВАРТ, КО́ШТУЄ. В Палажки брови, як шнурочки.. Одна брова варта вола, другій брові ціни нема (І. Нечуй-Левицький); Той дрібний факт, що трапився сьогодні, коли його взяти окремо, голим, нічого не варт (М. Словник синонімів української мови
- коштувати — Коштува́ти, -ту́ю, -ту́єш (від кошт). Це кошту́є бага́то гро́шей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коштувати — Коштува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. 2) = куштувати. Словник української мови Грінченка