1. Українська літературна мова на Буковині

коштувати

Коштува́ти (кого?). Коштувати (кому?). Вони хотять організувати окрему секцію на філос[офскому] конгресі в вересні [...] Я викладав би про потенціяльність мови. Це мене коштує, бо мушу приїхати з Берегова до Праги, а потілі на з’їзд слов[’янскої] філ[ьольоґії], що я не хочу опускати на жоден спосіб случай (Арт., 5.XI.1933)

// пол. kosztować (kogo?) — коштувати (кому?), drogo nas to kosztowało — це нам дорого коштувало.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коштувати — ко́штува́ти дієслово недоконаного виду форми з наголосом на суфіксі вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. коштувати — Мати ціну, вартувати; (дорого) обходитися. Словник синонімів Караванського
  3. коштувати — див. частувати Словник синонімів Вусика
  4. коштувати — -ую, -уєш і рідко коштувати, -ую, -уєш, недок. 1》 Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. 2》 Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму. || чого та з інфін., перен. Вимагати певних зусиль, утрат для свого здійснення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коштувати — КОШТУВА́ТИ див. ко́штувати. КО́ШТУВАТИ, ую, уєш, рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні або іншому еквіваленті. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (І. Словник української мови у 20 томах
  6. коштувати — Коштувало його п'ять пальців, та й трохи страху. Украв. Поки не скоштуєш, поти й смаку не почуєш. Не можеш знати, хіба переконаєшся. Що більше коштує, те й більше смакує. За що більше платимо грішми, чи трудом, тим більше дорожимо. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. коштувати — що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О. Фразеологічний словник української мови
  8. коштувати — ВА́РТИЙ присудк. сл. (який має певну цінність), ВАРТ, КО́ШТУЄ. В Палажки брови, як шнурочки.. Одна брова варта вола, другій брові ціни нема (І. Нечуй-Левицький); Той дрібний факт, що трапився сьогодні, коли його взяти окремо, голим, нічого не варт (М. Словник синонімів української мови
  9. коштувати — Коштува́ти, -ту́ю, -ту́єш (від кошт). Це кошту́є бага́то гро́шей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. коштувати — КО́ШТУВАТИ, ую, уєш і рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. коштувати — Коштува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. 2) = куштувати. Словник української мови Грінченка