1. Словник синонімів української мови

коштувати

ВА́РТИЙ присудк. сл. (який має певну цінність), ВАРТ, КО́ШТУЄ. В Палажки брови, як шнурочки.. Одна брова варта вола, другій брові ціни нема (І. Нечуй-Левицький); Той дрібний факт, що трапився сьогодні, коли його взяти окремо, голим, нічого не варт (М. Коцюбинський); Треба було спершу всього їх (пісні).. визбирати і, звівши докупи, розібрати: що то й чого воно коштує? (Панас Мирний).

КО́ШТУВАТИ (потребувати певних грошових затрат, якихось зусиль для здійснення чогось), ОБХО́ДИТИСЯ, ВИХО́ДИТИ розм., ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ПЛАТИ́ТИСЯ розм., ВАРТУВА́ТИ діал. — Док.: обійти́ся, ста́ти, ви́йти, прийти́ся. — Скільки ж це буде коштувати? (М. Стельмах); (Пані Люба:) Охо-хо! Щоб дуже дешево обійшлося, я б не сказала. Півтори тисячі злотих на дорозі не знайдеш (С. Васильченко); — Сімдесят карбованців весілля стало (Ганна Барвінок); Ця корсетка мені чотири з половиною вийшла (Словник Б. Грінченка); У великому магазині не були б прийняли тої роботи, — там і без неї стільки шиття, — а коли б і прийняли, то надто дорого прийшлась би панні та ласка (Леся Українка); Парасці було цікаво, скільки платиться кептар у Ростоках (Г. Хоткевич); Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коштувати — ко́штува́ти дієслово недоконаного виду форми з наголосом на суфіксі вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. коштувати — Коштува́ти (кого?). Коштувати (кому?). Вони хотять організувати окрему секцію на філос[офскому] конгресі в вересні [...] Я викладав би про потенціяльність мови. Українська літературна мова на Буковині
  3. коштувати — Мати ціну, вартувати; (дорого) обходитися. Словник синонімів Караванського
  4. коштувати — див. частувати Словник синонімів Вусика
  5. коштувати — -ую, -уєш і рідко коштувати, -ую, -уєш, недок. 1》 Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. 2》 Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму. || чого та з інфін., перен. Вимагати певних зусиль, утрат для свого здійснення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. коштувати — КОШТУВА́ТИ див. ко́штувати. КО́ШТУВАТИ, ую, уєш, рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні або іншому еквіваленті. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (І. Словник української мови у 20 томах
  7. коштувати — Коштувало його п'ять пальців, та й трохи страху. Украв. Поки не скоштуєш, поти й смаку не почуєш. Не можеш знати, хіба переконаєшся. Що більше коштує, те й більше смакує. За що більше платимо грішми, чи трудом, тим більше дорожимо. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. коштувати — що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О. Фразеологічний словник української мови
  9. коштувати — Коштува́ти, -ту́ю, -ту́єш (від кошт). Це кошту́є бага́то гро́шей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. коштувати — КО́ШТУВАТИ, ую, уєш і рідко КОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. коштувати — Коштува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. 2) = куштувати. Словник української мови Грінченка