1. Словник української мови в 11 томах

кручуватий

КРУЧУВА́ТИЙ, а, е. Із досить крутими схилами.

Ти ідеш, сіяючи в промінні. Кручуватим берегом ріки (Вирган, В розп. літа, 1959, 68);

// Стрімчастий.

У цьому яру пан бив колись камінь на свою кам’яницю та й вибив оту глибоку яму з кручуватими стінами (Гр., II, 1963, 296).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кручуватий — кручува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кручуватий — -а, -е. Із досить крутими схилами. || Стрімчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кручуватий — КРУЧУВА́ТИЙ, а, е. Із досить крутими схилами. Ти ідеш, сіяючи в промінні, Кручуватим берегом ріки (І. Вирган); // Стрімчастий. У цьому яру пан бив колись камінь на свою кам'яницю та й вибив оту глибоку яму з кручуватими стінами (Б. Словник української мови у 20 томах