1. Словник української мови в 11 томах

кручення

КРУ́ЧЕННЯ, я, с.

1. тільки одн., рідко. Те саме, що круті́ння.

2. техн. Вид деформації матеріалів, під час якої нерівномірно зміщуються окремі точки деталі від її поздовжньої осі.

Деформація кручення виникає тоді, коли тіло закручується навколо своєї поздовжньої осі. Такої деформації зазнають більшість обертових деталей та інструментів: вали, свердла, викрутки (Фрез. справа, 1957, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кручення — кру́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кручення — -я, с. 1》 тільки одн., рідко. Те саме, що крутіння. 2》 тех. Вид деформації матеріалів, під час якої нерівномірно зміщуються окремі точки деталі від її поздовжньої осі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кручення — КРУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. тільки одн., рідко. Те саме, що круті́ння. Початкове положення при крученні обруча: ноги обов'язково разом, руки в сторони або за головою, спина строго пряма (із журн.). 2. техн. Словник української мови у 20 томах