кручення
КРУ́ЧЕННЯ, я, с.
1. тільки одн., рідко. Те саме, що круті́ння.
Початкове положення при крученні обруча: ноги обов'язково разом, руки в сторони або за головою, спина строго пряма (із журн.).
2. техн. Вид деформації матеріалів, під час якої окремі точки деталі нерівномірно зміщуються від її поздовжньої осі.
На основі вивчення найпростіших деформацій розтягування-стиснення, кручення, вигину в опорі матералів виводяться формули, що дозволяють для кожного з цих видів деформацій визначати напруги, переміщення q деформації в окремих точках тіла (з наук. літ.);
При деформації кручення зміщення кожної точки тіла перпендикулярне до її віддалі від осі прикладених сил і пропорційне цій віддалі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кручення — кру́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кручення — -я, с. 1》 тільки одн., рідко. Те саме, що крутіння. 2》 тех. Вид деформації матеріалів, під час якої нерівномірно зміщуються окремі точки деталі від її поздовжньої осі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кручення — КРУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. тільки одн., рідко. Те саме, що круті́ння. 2. техн. Вид деформації матеріалів, під час якої нерівномірно зміщуються окремі точки деталі від її поздовжньої осі. Словник української мови в 11 томах