1. Словник української мови в 11 томах

кукати

КУ́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і неперех., рідко. Те саме, що кува́ти².

Раненько піп збудив Івана і каже: — Уставай, Іване, бо зозуля кукає (Калин, Закарп. казки, 1955, 198);

// Видавати звуки, схожі на крик зозулі.

Було, вночі Сидить під тином, мов зозуля. Та кукає; або кричить. Або тихесенько співає Та ніби коси розплітає (Шевч., II, 1953, 206);

— Навчусь зозулею кричать, бо щось я стала примічать— прийдеться мені кукать (Тич., II, 1947, 153).

2. перен., ірон. Не знаходячи іншого виходу, перебувати, сидіти де-небудь, очікуючи кращих обставин, умов.

Про дорогу годі було й думати. За вікном біліло, а дядько Баран люто чухмарив потилицю: ..Будемо тепер кукати в цих проклятих Броварах… (Збан., Сеспель, 1961, 365);

Та… батальйон і досі сидить у землі, а Дем’янова рота кукає під огнем — без огнеприпасу, без їжі й води, навіть без санітарів (Смолич, Мир.., 1958, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кукати — ку́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кукати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і неперех., рідко. Те саме, що кувати II. || Видавати звуки, схожі на крик зозулі. 2》 перен., ірон. Не знаходячи іншого виходу, перебувати, сидіти де-небудь, очікуючи кращих обставин, умов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кукати — КУ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. що і без прям. дод., рідко. Те саме, що кува́ти². Росистий, свіжий ранок, зозуля кукає на Мартиновому, сонце зійшло бистро, яскраво, тріпотливо, мов живе (У. Самчук); // Видавати звуки, схожі на крик зозулі. Словник української мови у 20 томах
  4. кукати — ку́кати виглядати; довго очікувати (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. кукати — II. КУВА́ТИ (про зозулю), КУ́КАТИ, КУКУ́КАТИ. — Док.: закува́ти, прокува́ти, проку́кати, прокуку́кати. Ой кувала зозуленька, тепер не чувати, Полетіла в гай зелений нічку ночувати (коломийка); Кукала зозуля од калиночки; Їхали жовніри з Україночки (пісня); Зозуля голосно кукукала (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  6. кукати — Кукати, -каю, -єш гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Ном. № 13788. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить. Шевч. 430. Словник української мови Грінченка