купа

КУ́ПА, и, ж.

1. Велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою водному місці; гора (у 2 знач.).

Сніжинки.. крутилися, збивалися в купу, і та купа росла, більшала і, наче стовп, піднімалася вгору (Мирний, IV, 1955, 303);

// Велика кількість яких-небудь предметів, складених один на одний.

Зверху, на високій купі [дров], лежала біля самої стіни здоровенна вербова колода (Гр., І, 1963, 421).

Димові́ ку́пи — купи бадилля з перегноєм і т. ін., які спалюють для захисту рослин від приморозків.

Ефекту в боротьбі із заморозками можна досягти, спалюючи димові купи (Хлібороб Укр., 10, 1965, 14);

Зно́сити (зсипа́ти і т. ін.) на (в) ку́пу — згромаджувати що-небудь горою в одному місці.

Максим і Яків привезли перший віз і зсипали пісок на купу (Л. Укр., III, 1952, 663);

Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні, зносила на купу (Тют., Вир, 1964, 396);

Лежа́ти ку́пою (ку́пами) — бути складеними один на одний.

Сонце пригріває, всюди по узліссю лежать купами зимові селянські шкури — в самих сорочках ходять по полю дядьки (Гончар, II, 1959, 221);

Ло́вчі ку́пи — купи бур’яну для приманювання й виловлювання сільськогосподарських шкідників.

Ловчі купи розміщують ранньою весною по краях бавовникового поля на відстані не менше як 20 м одну від одної (Техн. культ., 1956, 265).

◊ Змі́шувати (зміша́ти) в одну́ ку́пу — не розбираючи, без достатнього обгрунтування змішувати різні речі.

— Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди. Досить! (Головко, II, 1957, 196);

Ле́две трима́тися ку́пи — майже розпадатися.

Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (Чаб., Катюша, 1960, 22);

Таке́, що й ку́пи не де́ржиться див. держа́тися.

2. перен. Те саме, що гру́па 1.

Перед коршмою [корчмою] стояла досить велика купа селян (Фр., VII, 1951, 323);

— Ми уміємо і гуртом працювати. Недарма у нас кажуть: «Де людей купа, не болить біля пупа!» (Головко, II, 1957, 501);

Біля них збилася жаркою купою отара (Гончар, Тронка, 1963, 5);

— От тут стежечка, що я її вчора не доглядівся, а тут купа вишеньок (Вовчок, VI, 1956, 230);

На південь за пологими левадами та сіножатями, за купами вільхи та верболозу, проти синього неба ясно вирізувалась ламана смуга горяного берега Росі (Н.-Лев., III, 1956, 7).

◊ До ку́пи — в одне місце, усіх разом.

— Видно, чорт сім пар лаптів стоптав, поки вас [дівчат] до купи зібрав! (Мирний, І, 1954, 76);

Жи́ти при ку́пі — жити разом.

Потім ще й Семен оженився. Не дав Прохор ділитися — живи при купі, бо чим його ділитись? (Мик., II, 1957, 76);

Іти́ ку́пою (рідко при ку́пі) — йти разом, гуртом.

Ішли вони купою, всі весело розмовляли (Мирний, II, 1954, 183);

Всі ріпники, що йшли при купі, розгомонілися (Фр., V, 1951, 300);

Мала́ ку́па — вигук у дитячій та інших розвагах, після якого влаштовується загальна сутичка і всі валяться один на одного, а також назва цієї гри.

Позскакували [молодиці] в санчат та й собі туди — пхаються, падають … А чоловіки: — Мала купа! мала купа! на купу! на купу!.. (Мирний, II, 1954, 194);

Учні скористалися з вільних хвилин і почали гратися в «малої купи» (Сміл., Сашко, 1957, 30);

Трима́тися ку́пи — триматися разом.

Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі (Стельмах, І, 1962, 561).

3. перен., розм. Велика кількість чого-небудь.

[Павло:] Один ляпне, другий не розчолопа, а третій не второпа, і стане така купа брехні, що й в оберемок не забереш (Кроп., II, 1958, 370);

Повернулися [Сердюки] незабаром [з міста] з купою практичних новин, пожвавілі (Гончар, І, 1959, 42).

Ку́па (ку́пою) на ку́пі — дуже велика кількість чого-небудь.

Скрізь по селах шибениці; Навішано трупу — Тільки старших, а так шляхта — Купою на купі (Шевч., І, 1951, 119);

Не сумуйте, що купа на купі Всі поляжем за діло святе (Граб., І, 1959, 74).