купувати
КУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., КУПИ́ТИ, куплю́, ку́пиш; мн. ку́плять; док., перех.
1. Придбавати за гроші.
Ще в школі. Таки в учителя-дяка Гарненько вкраду п’ятака —.. та й куплю Паперу аркуш (Шевч., II, 1953, 45);
Ранком, як він ішов у Бориню купувати коня, то мороз пощипував за обличчя і вітер гнав поземку (Чорн., Потік.., 1956, 12).
◊ Ви́трішки купува́ти див. ви́трішки;
Кота́ в мішку́ купува́ти див. кіт.
2. перен., розм. Привертати на свій бік підкупом, хабаром; підкуповувати.
Скарбів тих нема, щоб купить нас могли, А смертю лякати нас годі! (Стар., Поет. тв., 1958, 225);
Воєвода ж не мріяв, лиш грошима повіяв — І зумів твоє серце купити (Голов., Поезії, 1955, 34);
// Викликати прихильність якими-небудь діями тощо.
[Євгенія:] Я була більше бійцем, ніж жінкою… Ось чому я так боялася, щоб він не пішов до Любовицької… Вона могла б купити його ласкою… (Коч., II, 1956, 408).
3. перен., фам. Обдурювати.
— Хочеться випити, а тут нема доброго товариша. Ось і гроші.. Ходімо. — Купуєш?.,— Та як же інакше? — запевняю його. Але в ту ж мить відкривається мені глибший зміст його запитання, цебто: дуриш? (Мик., II, 1957, 69);
Кузьма Осадчий заперечливо крутить головою, розпливається над мискою в усмішці: — Ви мене, дядьку бригадире, на цьому не купите (Гончар, Тронка, 1963, 271).
◊ За що купи́в, за те й прода́в, фам.— розповідаю те, що почув.
І лише слухаючи Дригожилу, що, повернувшись до барака, розповідав, як рознесло пере гатки й затопило на дні якогось вченого, Канушевич не стерпів.— Брехня усе це,— відрубав різко.— За що купив, за те й продав,— зауважив Дригожила (Коцюба, Нові береги, 1959, 162);
Таки́й, що ку́пить і прода́сть — про підлу, підступну людину.
— Ти думаєш, Чіпко, що справді у всіх такі думки? Їй-богу, ні! Лушня такий чоловік, що купить і продасть (Мирний, II, 1954, 253).
Значення в інших словниках
- купувати — купувати – купляти Дієслова недоконаного виду, що називають ту саму дію. Але якщо від першого з них можна утворити доконаний вид (купити), то від другого – ні. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- купувати — купува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- купувати — Купляти, кн. придбавати, набувати; (одяг до свят) справляти; (матерію) набирати; (кого) підкуповувати, підплачувати кому; ЖРҐ. дурити. Словник синонімів Караванського
- купувати — -ую, -уєш, недок., купити, куплю, купиш; мн. куплять; док., перех. 1》 Придбати за гроші. 2》 перен., розм. Привертати на свій бік підкупом, хабаром; підкуповувати. || Викликати прихильність якими-небудь діями тощо. 3》 перен., фам. Обдурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- купувати — КУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., КУПИ́ТИ, куплю́, ку́пиш; мн. ку́плять; док., кого, що. 1. Придбавати за гроші. Гей, Iвашку, поспiшай гривуна [коня] купувати, бо перехоплять (В. Словник української мови у 20 томах
- купувати — Виділи очі, що купували, тепер хоч і повилізайте. Купивши лиху річ, шкода жаліти. Добрий товар скоро продається. На добрий товар є все покупці. За три купив, а за два продав, аби гандель не стояв. Нарікання купця на лихий торг. Приповідки або українсько-народня філософія
- купувати — ви́трішки купува́ти, зневажл. Роздивлятися на щось без мети, нічого не роблячи. Іде на ярмарок витрішки купувати (Укр.. присл..); — Навіщо нам туди йти? Витрішки купувати я не хочу. Іди сам (В. Кучер). ви́трішків купува́ти. Фразеологічний словник української мови
- купувати — КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- купувати — Купува́ти, купу́ю, -пу́єш купува́ти, купу́ю, -пу́єш; купу́й, купу́ймо, -пу́йте; купува́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- купувати — Купува́ти, -пую, -єш сов. в. купити, -плю́, -пиш, гл. 1) Покупать, купить. У наряді доброго коня купувала. Макс. Люде знають гірку долю, не йдуть купувати, та й не хочуть купувати, не хочуть питати. Мет. 13. І хліба ні за ща купити. МВ. купувати молоду. Словник української мови Грінченка