кучерявий
КУЧЕРЯ́ВИЙ, а, е.
1. Який закручується (про волосся, шерсть).
Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною (Н.-Лев., II, 1956, 264);
Чи давно вона була в кухні,— Мар’я.. вимивалася в милі, розчісувала свої кучеряві коси і пов’язувала голову,— як от уже простоволоса й сердита сидить тепер (Мирний, III, 1954, 148);
Спалахнув Рябов і люто трусонув кучерявим чубом (Довж., І, 1958, 455);
Біле ягнятко було заблукалося межи волів. Воно бігало.. з таким страхом, що кучерявий волос на нім дрожав [дрижав] (Стеф., III, 1954, 198).
2. Який має кучері; з кучерями.
Не в шутку молодець був жвавий. Товстий, високий, кучерявий. Обточений, як огірок (Котл., І, 1952, 166);
Вона ласкаво погладила його кучеряву головку (Фр., IV, 1950, 30);
// у знач. ім, кучеря́вий, вого, ч.; кучеря́ва, вої, ж. Людина з волоссям, що закручується.
— Розумієш, кучерява, чого ми хочемо? — підійшов Козаков до худорлявенької дівчинки (Гончар, III, 1959, 15);
// перен. З густим, розкішним листям (про дерева).
І горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими (Вовчок, І, 1955, 194);
У закутку базарного майдану Росли берези кучеряві колом (Рильський, III, 1961, 171);
// перен. Про місця, вкриті буйною зеленню.
Далекосхідна тайга проноситься під літаком тисячами кучерявих сопок (Довж., І, 1958, 11);
// перен. З хвилястою поверхнею, схожою на завитки (про хмари, дим і т. ін.).
Сонце вже спускалося за гору і горіло променистим огнем, золотячи сумні кучеряві хмари (Мирний, І, 1954, 68);
Над гірськими вершинами одинокий заводський димар.. виводив якийсь кучерявий малюнок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 156).
∆ Кучеря́ва м’я́та (Mentha piperita L.). — вид м’яти з закрученим листям.
Он і грядочка з квітками — така малесенька, а чого там тільки нема: .. й канупер, і м’ята кучерява, ще й повної рожі кущик невеличкий (Л. Укр., III, 1952, 493);
Настя повішала на стінах два ряди гарних образів від жердки аж до мисника, ще й позаквітчувала їх купчаками та кучерявою м’ятою (Коцюб., І, 1955, 53).
3. перен. Вигадливий, надмірно прикрашений.
Не для людей, тієї слави Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я (Шевч., II, 1953, 112).
◊ Кучеря́ва фра́за (промо́ва) — пишномовна, витіювата фраза, промова.
Той, хто мав грати того джуру, ніяк не міг вимовити .. кучеряву фразу (Минко, Моя Минківка, 1962, 104);
По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (Вол., Місячне срібло, 1961, 243);
Кучеря́ві лі́тери — літери з завитками, закарлючками.
Раптом впала мені в очі невелика пожовкла і пошарпана книжечка, не то друкована, не то писана якимись чудними, ламаними та кучерявими літерами (Л. Укр., III, 1952, 740).
Значення в інших словниках
- кучерявий — кучеря́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- кучерявий — (волос) р. кручений; (вираз) пишномовний, закрутистий; (- письмо) карлючкуватий; (дуб) густолистий, розкішний; (- хмари) хвилястий. Словник синонімів Караванського
- кучерявий — I вихрастий, вихрястий, закручений, закучерявлений, колечковатий, колечкуватий, кручений, кудеревенькии, кудеревии, кудерець, кудернии, кудерявии, кудра, кудрастий, кудрявець, кудрявий, кудрявчик, кучерявець, кучерявчик II див. розлогий; чубатий Словник синонімів Вусика
- кучерявий — [кучеир’авией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- кучерявий — -а, -е. 1》 Який закручується (про волосся, шерсть). 2》 Який має кучері; з кучерями. || у знач. ім. кучерявий, -вого, ч.; кучерява, -вої, ж. Людина з волоссям, що закручується. || перен. З густим, розкішним листям (про дерева). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кучерявий — КУЧЕРЯ́ВИЙ, а, е. 1. Який закручується (про волосся, шерсть тощо). Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною (І. Нечуй-Левицький); Мар'я .. Словник української мови у 20 томах
- кучерявий — А, -е. Грошовитий, впливовий. Кучерявий бізнесмен. Словник сучасного українського сленгу
- кучерявий — КУЧЕРЯ́ВИЙ (про волосся, вовну), ВИТКИ́Й, ЗАКУЧЕРЯ́ВЛЕНИЙ, КРУ́ЧЕНИЙ рідко; РОЗКУЧЕРЯ́ВЛЕНИЙ (який в'ється, розвівається кучерями). Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух (І. Словник синонімів української мови
- кучерявий — Кучеря́вий, ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кучерявий — Кучерявий, -а, -е Курчавый, кудрявый. Рибалонька кучерявий. Шевч. 21. Що Варочка громадила та Василька принадила, і чорнявого й кучерявого. Грин. ІІІ. 131. Ой ти, дубе кучерявий, широкий лист на тобі. Мет. 15. Кучеряві верби купають у воді віти. МВ. І. Словник української мови Грінченка