лагодити

ЛА́ГОДИТИ, джу, диш, недок., перех.

1. Усуваючи пошкодження, робити придатним для користування; ладнати (у 2 знач.).

В Яру колись гайдамаки Табором стояли. Лагодили самопали. Ратища стругали (Шевч., І, 1951, 337);

Коло столу сидів Улас і лагодив старого синього жупана (Н.-Лев., III, 1956, 298);

Полагодити місточок, звісно, можна, так невідомо, кому його лагодити, бо він якраз на межі (Вишня, І, 1956, 383).

2. перен. Усувати, ліквідувати непорозуміння, припиняти сварки тощо.

Це був його улюблений дотеп, яким він звичайно лагодив більш серйозні балачки між нами (Вільде, На порозі, 1955, 91);

// Уладнувати, виправляти (у 2 знач.).

Негарно Мирону стало, що його зять такий: закручувати чужі гроші вмів, а віддавати не вміє.. Він почав лагодити діло (Григ., Вибр.,1959, 231);

// Робити менш відчутним; угамовувати.

Сльози лагодили її жаль, розливали всякі думки (Фр., V, 1951, 283);

Слова учителя лагодили біль його душі (Крупі., Буденний хліб.., 1900, 156).

3. Робити щось готовим, придатним для вжитку, користування.

— Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинці! (Коцюб., І, 1955, 80);

Василина подала йому вечерю та й пішла лагодити постіль (Март., Тв., 1954, 61);

Він, до бою лагодячи гармату, ..пестив рукою її мідне жерло (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 403);

Заздалегідь робити все необхідно для здійснення, проведення чогось.

— Дружечки прийшли, нехай убирають дії вінця нашу молоду, ..а я піду лагодити весілля! (Кв.-Осн., II, 1956, 87);

Я лагоджу дві книжки до друку (Стеф., III, 1954, 219);

// Збирати, лаштувати когось у дорогу тощо.

Лагодила [мати] їх [синів] цілу ніч у дорогу (Стсф., І, 1949, 193);

// Готувати, приготовляти (їжу тощо).

Мати замовкла, стала лагодити обід для батька (Ков., Світ.., 1960, 38).

4. розм. То саме, що роби́ти 2; виготовляти.

Лиш де-де в кошарах цюкали теслі, лагодячи нові цямрини для ям (Фр., VIII, 1952, 400);

Лице в нього було поважне, скуплене, немов лагодив домовину (Коцюб., II, 1955, 430);

Ми якраз я Сашком лагодили шпаківню в його дворі, коли побачили тачанку (Чаб., Катюша, 1960, 49).

5. розм., рідко. Те саме, що устано́влювати.

Метушилася [господиня] поміж гостей, кожному намагалась щось сказати чи запитати, поспішала назустріч новим, лагодила на столі квіти (Досв., Вибр., 1959, 254).