1. Словник української мови в 11 томах

латинці

ЛАТИ́НЦІ, ів, мн. (одн. лати́нець, нця, ч.; лати́нка, и, ж.), іст., розм. Те саме, що латиня́ни.

— Троянець я, Еней одважний, Латинців ворог я присяжний,— Еней так з човна закричав (Котл., І, 1952, 201);

— От дурні, синку, були латинці: вони й не знали, чи існує на світі горілка… (Довж., І, 1958, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. латинці — -ів, мн. (одн. латинець, -нця, ч.; латинка, -и, ж.), іст., розм. Те саме, що латиняни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. латинці — ЛАТИ́НЦІ, ів, мн. (одн. лати́нець, нця, ч.; лати́нка, и, ж.), іст., розм. Те саме, що лати́няни. – Троянець я, Еней одважний, Латинців ворог я присяжний, – Еней так з човна закричав (І. Словник української мови у 20 томах