легко

ЛЕ́ГКО, присл.

1. Без фізичного напруження, не докладаючи великих зусиль.

Легко, мов пірце яке, несуть [коні] здорову каруцу поміж очеретяними тинами вузької вулиці (Коцюб., І, 1955, 188);

Не зминав [Мокеїч] перед ярмарковими багачами — самі вони зминали перед ним. Де проходив широкоплечий Мокеїч, там уже легко міг протиснутись і сухорлявий, жилавий Цимбал (Гончар, І, 1959, 39);

// З плавними переходами; граціозно (ходити, танцювати і т. ін.).

Кінь гуцульський тут господар повний.. Як безпечно, легко, делікатно Він по стежці йде, на п’ядь широкій. Над такими дебрями, що в тебе Дух захапув (Фр., XIII, 1954. 331);

Він підбіг до краю покрівлі і скочив униз зручно і легко, як кіт (Коцюб., І, 1955, 399);

Із груби на лаву кіт — очі, як дві жарини, а ступає легко-легко… (Кос., Новели, 1962, 20);

// Без помітної дії ваги.

Мокрий сніг, легко падаючи, як цвіт вишні од вітру, лягав на землю і засипав Соломію (Коцюб., І, 1955. 383);

Його руки замиготіли над стіною так швидко, наче він не цеглу клав, а грав на цимбалах. Цеглини лягали рівно, легко, ніби з власної волі (Руд., Остання шабля, 1959, 24).

2. Не зустрічаючи перешкод; плавно.

Його займали хмари.. Радісно й легко пливли веселі громади в білих та синіх серпанках (Коцюб., II, 1955, 212);

Дужий і рівний вітер легко жене яхту по воді (Гончар, Тронка, 1963, 340;);

Мчать сани легко й весело, без скрипу (Мур., Ідуть.., 1951, 130).

3. Без ускладнення; просто.

— Потрапити, скажу вам, не зовсім легко туди [в Америку] найтяжче — перейти біля Кутно російський кордон (Стельмах, І, 1962, 197);

// Без великого розумового напруження.

Драма — цікаво написана, легко читається… (Мирний, V, 1955, 423);

Навчання давалося мені легко (Довж., 1, 1958, 12);

Легко, без напруження, Тарас пише рідною своєю мовою (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 86);

// Досить вільно, природно, невимушене (розмовляти, спілкуватись і т. ін.).

Про що з ним не заведи розмову — так легко, так любо з ним говорити (Мирний, III, 1954, 191);

Живу я в хаті з п. Ольгою, тим часом ми одна одній не заважаєм,— з нею легко жити (Л. Укр., V, 1956, 337);

Ступакова застала дівчину за роботою.. Вони легко розговорилися (Ткач, Плем’я.., 1961, 55).

4. З малою інтенсивністю; ледве помітно; не сильно.

Причалює шаланда, легко пошарудівши об камінь бортом (Ю. Янов., II, 1958, 46);

Нема нічого в людській діяльності, де не справився б Василь, легко при цьому посміхаючись дідовою посмішкою (Довж., І, 1958, 88);

Пальці його продовжували легко тремтіти і над бровами виступив піт (Тют., Вир, 1960, 56);

// Без можливих ускладнень; незагрозливе, виліковно.

— Якщо тебе легко поранило, все рівно ведеш вогонь. Зрозумів? (Гончар, III, 1959, 344);

// Те саме, що зле́гка.

Однорічна рослина [нагідка].., галузиста, часто від самого низу, легко опушена, трохи липка (Лікар, рослини.., 1958, 38).

5. з інфін. Про реальну можливість чого-небудь.

Колонка стояла на горбику, тут було слизько, розлита вода позамерзала, легко було впасти (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9);

У цих міжгір’ях, особливо вночі, дуже легко було заблудитись (Гончар, III, 1959, 98).

◊ Ле́гко лежи́ть — про те, що не дуже стережуть, ховають.

Як же випадав коли такий нещасний день, що.. в самого ні крихти хліба, ..не гріх тоді й підняти, що легко лежить!.. (Мирний, І, 1949, 263);

Ле́гко сказа́ти — заперечення у відповідь на пропозицію зробити що-небудь важке.

Для нас зараз найголовніше — твердо, не гарячкуючи, визначити її [невдачі] причину. — Легко сказати— визначити, — ..відповів Андрій,— це ж і є найважче (Собко, Срібний корабель, 1961, 50).

6. Без напруження, вільно.

Твердий сніг рипить під ногами в Семена, легко дихати йому на цьому холодному роздоллі (Коцюб., І, 1955, 110);

Дихалося легко, привільна (Донч., V, 1957, 472);

// З полегшенням.

— Берег! — легко зітхнула моя сусідка, побачивши сірі піски (Коцюб., II, 1955, 290);

Це була перша людина, яку побачила тут Сахно, і, треба признатися, навіть зітхнула легко (Смолич, І, 1958, 64).

7. у знач. присудк. сл. З незначним напруженням; не важко.

— А Суворов що казав? .. — "Важко в навчанні — легко в бою!" (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 46);

// Те саме, що Ле́гко на душі́ (на се́рці).

Славно у тій пасіці. Дихать — не надихаться! Легко, вільно! (Вовчок, І, 1955, 382);

Щось наче змив з нього вчорашній дощик — через те, може, було так легко (Коцюб., II, 1955, 210).

◊ Ле́гко на душі́ (на се́рці) — про відчуття заспокоєння, задоволення, радості.

Чого воно любо так стає на душі, легко на серці, як побачиш з-під снігу зелену травицю? (Мирний, І, 1954, 76);

Навіть сонце світить так любо, немов приязно усміхається їй на вітання. І Софії так легко, так весело на душі… (Л. Укр., III, 1952, 506);

Маковейчикові радісно і легко на серці, бо сонця так багато, що небо аж побіліло від нього (Гончар, III, 1959, 59).