1. Словник української мови в 11 томах

легітимаційний

ЛЕГІТИМАЦІ́ЙНИЙ, а, е, юр. Стос. до легітима№ції.

∆ Легітимаці́йна ка́рта, діал.— посвідка про особу.

Вбув [Панько] великі чоботи, надяг кожух, а легітимаційну карту й карту до голосування запхав у пазуху (Март., Тв., 1954, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легітимаційний — Легітимаці́йний: — законний, узаконений [21] — Легітимаці́йна карта: особисте посвідчення [47;VI] Словник з творів Івана Франка
  2. легітимаційний — легітимаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. легітимаційний — -а, -е, юр. Стос. до легітимації. Легітимаційна карта діал. — посвідка про особу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легітимаційний — ЛЕГІТИМАЦІ́ЙНИЙ, а, е, юр. Стос. до легітимації. Політичні режими в посткомуністичних державах є гібридними, а отже, і їх легітимаційний потенціал підлягає детальному аналізу (з наук. літ.); Державна варта була створена 18 травня 1918... Словник української мови у 20 томах