1. Словник української мови у 20 томах

легітимаційний

ЛЕГІТИМАЦІ́ЙНИЙ, а, е, юр.

Стос. до легітимації.

Політичні режими в посткомуністичних державах є гібридними, а отже, і їх легітимаційний потенціал підлягає детальному аналізу (з наук. літ.);

Державна варта була створена 18 травня 1918 р. у складі МВС і складалася із відділів з чітко розмежованими функціями: загальний, інспекторський, легітимаційний і секретний (з наук.-попул. літ.);

Важливого значення набуває легітимаційний аспект моралі по відношенню до політичної системи (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легітимаційний — Легітимаці́йний: — законний, узаконений [21] — Легітимаці́йна карта: особисте посвідчення [47;VI] Словник з творів Івана Франка
  2. легітимаційний — легітимаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. легітимаційний — -а, -е, юр. Стос. до легітимації. Легітимаційна карта діал. — посвідка про особу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легітимаційний — ЛЕГІТИМАЦІ́ЙНИЙ, а, е, юр. Стос. до легітима№ції. ∆ Легітимаці́йна ка́рта, діал.— посвідка про особу. Вбув [Панько] великі чоботи, надяг кожух, а легітимаційну карту й карту до голосування запхав у пазуху (Март., Тв., 1954, 158). Словник української мови в 11 томах