личина

ЛИЧИ́НА, и, ж.

1. заст. Машкара (у 1 знач.), маска (у 1 знач.).

Північ, мов танцюристка в єдвабній личині, Скаче, світить очима, регоче й гуде (Л. Укр., IV, 1954, 263);

Де-не-де гуркотить барабан… Це шаман у рогатій личині з вишкіреними зубами танцює свій ворожбитський танець (Тулуб, Людолови, II, 1957, 589);

*Образно. — Надивилися ми вже їх [націоналістів] — то в шликах, то в башликах приходили, а це вже в новій виступають одежі. Міняють личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… (Гончар, II, 1959, 190).

2. перен. Удавана зовнішність людини.

[Ганна:] Вічно якась стриманість, коректність, респектабельність! І нащо тобі ся личина? (Л. Укр., III, 1952, 720);

— Да, красуня. Мальована! А що під тією личиною! (Головко, І, 1957, 487);

Хороший, поза всім, хлопчина Був той Микола. Не була його веселість — та личина, Що закрива гримасу зла (Рильський, Поеми, 1957, 167);

// Зовнішній удаваний вияв чого-небудь.

Чому ж у наших фільмах любов змальовується як.. щось таке, що треба душити й приховувати під грубою личиною героїчної цілеспрямованості, декларованої пишномовними словами (Довж., III, 1960, 207);

Викрити порок у його новій личині, показати, як зло, подібно до хамелеона, змінює своє забарвлення, пристосовуючись до нових умов, дбайливо маскує під позитивне свою негативну сутність — невідкладне завдання комедіографа (Рад. літ-во, 5, 1966, 33).

◊ Носи́ти (надяга́ти, надягти́, напина́ти, нап’я́сти) личи́ну — маскувати, ховати свої справжні думки.

Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (Тулуб, Людолови, II, 1957, 9);

Рівні пройдисвіти нап’яли на себе релігійну личину з єдиною метою — поживитися за рахунок довірливих богомольців (Наука.., 6, 1959, 50).

3. перен., лайл. Погана, зла, підступна людина.

Хочеш справу розпочати, — Оглядайся на всі боки, Щоб яка личина часом Не втяла мороки (Граб., І, 1959, 617);

Якась-таки личина донесла комендантові (Збан., Єдина, 1959, 166);

// з означ. Уживається як лайливе слово.

— Люблю й я смажене сало. Держиш його на вогні, а воно, лиха личина, шкварчить та на паляницю тільки кап, кап (Вишня, І, 1956, 432);

Поки пташка літає і корму добуває, зозуленя повикидає усіх маленьких пташенят з гнізда.. Отаку катавасію в чужому гнізді окаянна личина робить (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265).