лише

ЛИШЕ́¹, ЛИШ, част.

1. обмежувальна. Уживається для виділення, обмеження у знач. тільки, виключно.

Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза (Коцюб., І, 1955, 377);

Лише мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння (Шиян, Переможці, 1950, 5);

Про свою зовнішність спочатку лиш догадувалася [Люба], а з роками й переконалася, що в цьому на батьків скаржитися не мала за що (Ле, Міжгір’я, 1953, 23);

// Уживається у знач. тільки-но.

І гадці собі не мають [Іван з Аницею], що сьогодні лиш раз їли (Март., Тв., 1954, 35);

— Що одинаку́ — справжня біда, то для гурту крапля лише (Крот., Сини.., 1948, 74);

// Уживається у знач. всього, тільки.

Маю ще лиш на 2 обіди в кишені, а тютюну нема (Коцюб., III, 1956, 163).

2. підсил., спонук. Уживається при дієсловах звичайно наказ. сп. та присудк. сл. ну (ану), бо.

Ану лиш швидше убирайся, З Дидоною не женихайся, Зевес поход тобі сказав (Котл., І, 1952, 81);

А глянь лиш гарно кругом себе, — І раю кращого не треба! (Шевч., II, 1953, 95);

// Уживається з дієсловами звичайно наказ. сп. для застереження.

— Не дуже лиш носися з своїми кулаками, бо поодбиваю! — сказав, одходячи, Василь (Мирний, IV, 1955, 22);

— Гляди лиш, як ще й ти звалишся, що батько з нами буде робити? (Кв.-Осн., II, 1956, 37).

Ну (ану́, ану́те, ке) лиш — спонукання до дії.

— Ну лиш у хрещика або в короля! (Вовчок, І, 1955, 60);

— Ану лиш не роздягайся. Підеш із Лукичем (Головко, II, 1957, 383);

Як його звати — Лінуюсь сказати, Ануте лиш ви! (Гл., Вибр., 1951, 214);

— Хоч вітать козаків Як гостей — вояків, — Ке лиш бочку вина дорогого (Граб., І, 1959, 298).

ЛИШЕ́², ЛИШ, спол.

1. обмежувальний. Уживається у знач. тільки.

Беріть, везіть хоч на возах, я й сам ще навантажу, я лиш на власних терезах мішечок кожний зважу (Л. Укр., І, 1951, 276);

Перебуваючи в Петербурзі, Шевченко цікавився не лише образотворчим мистецтвом, а й розвитком науки (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 491);

// обмежувально-протиставний. Уживається у знач. один тільки; самий тільки.

З високих круч луна орлиний клекіт, Лиш тихі води все стоять мовчазно (Л. Укр., І, 1951, 133);

Нема йому відпустки і спочинку. Лише — неспокій, пошуки і риск (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 104);

// обмежувально-протиставний. Уживається у знач. тільки-но і тільки.

Вчора набігла хмарка, мов чумацьке ряденце, та лише покропила суху землю… (Коцюб., І, 1955, 43);

Тут традицій — стільки криється! Лиш торкни ти їх, збуди! Гнів Шевченка пломеніється, Чернишевського сліди… (Тич., II, 1957, 130).

Лише́ б; Лиш би — аби тільки.

Нехай хоч гірше, лиш би інше! (Фр., X, 1954, 295).

2. часовий. Уживається звичайно з присл. тільки для поєднання підрядного речення на означення дії, яка щойно відбулась, з головним реченням.

Тітка кришила буряк і лише постерегла, що Гнат прокинувся, голосно заторохтіла грубим голосом (Коцюб., І, 1955, 32);

Лиш Данило щез в тумані, Аж із-за горбочка Йде дівчина молодая (Рудан., Тв., 1959, 78);

Ранком, лиш тільки забринів день, хлопці вже сиділи разом, поглядаючи тривожними очима на двері (Мик., II, 1957, 262).

Лише́ (лиш) що, діал. — тільки що, щойно.

Він поповз до другої [хати]. Там лише що помер остатній живий чоловік (Фр., VIII, 1952, 334);

Ско́ро лише́ (лиш) — як тільки.

Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню — перевертають її догори денцем (Коцюб., III, 1956, 7).

3. умовний. Уживається для поєднання речень, у яких ідеться про дію в головному реченні як умову для здійснення дії підрядного речення.

— Я вже вам буду бавити маленького Андрійка, буду йому за няньку, лише звезіть наш хліб та складіть у стодолу! (Коцюб., І, 1955, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лише — (вказує на обмеження) лишень, тільки. Словник синонімів Полюги
  2. лише — лише́ 1 сполучник незмінювана словникова одиниця лише́ 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. лише — ч./сп., тільки, виключно; тільки но, лише но; щойно <н. щойно тоді>. Словник синонімів Караванського
  4. лише — Лише, тільки, лиш, лишень Дехто з сучасних журналістів і молодих письменників так уподобав слово лише, що забув про близьке тільки і, нехтуючи навіть стилістичні вимоги, раз у раз тулить це лише, як в оцій фразі: «Він помітив їх лише тоді... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. лише — I лиш, част. 1》 обмежувальна. Уживається для вирізнення, обмеження у знач. тільки, виключно. || Уживається у знач. тільки-но. || Уживається у знач. всього, тільки. 2》 підсил., спонук. Уживається при дієсловах звичайно наказ. сп. та присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лише — ЛИШЕ́¹, ЛИШ, част. 1. обмеж. Уживається для виділення, обмеження в знач. тільки, виключно. Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза (М. Коцюбинський); Все так з-під ніг і пливе, рятують лише кущі, за які ми чіпляємося... (А. Словник української мови у 20 томах
  7. лише — лише́: ◊ лише́ вла́сне добро ма́ти в о́ці думати тільки про власний добробут (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. лише — хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Хтось залишиться таким, як є, не стане кращим; ніщо не змінить когось. Михайло спохмурнів. “Ні, таки цього Івана, мабуть, хіба що могила виправить” (Ю. Фразеологічний словник української мови
  9. лише — Лише́, лиш, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лише — Лише́ нар. Только, лишь, но. Не дивися на уроду, лише на пригоду. Ном. № 8475. Не вірь, мужу, своїм очам, лише моїй повісті. Ном. № 6848. Словник української мови Грінченка