лише
ЛИШЕ́¹, ЛИШ, част.
1. обмеж. Уживається для виділення, обмеження в знач. тільки, виключно.
Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза (М. Коцюбинський);
Все так з-під ніг і пливе, рятують лише кущі, за які ми чіпляємося... (А. Дімаров);
Батьки та бабусі розібрали усіх дітей, лише одна дівчинка стояла на лаві, приліпившись лобиком до шибки й виглядаючи дідуся, який був для неї найближчою людиною в сім'ї (М. Циба);
Лиш ти одна, мені одна лиш ти Мій палиш сон і душу мою палиш (М. Вінграновський);
Монастир Івана Христителя мав одну лише дерев'яну будову, обнесену частоколом (В. Багірова);
// Уживається в знач. тільки-но, щойно.
От нехай лиш побачу, що вiн тут ману пускає та книжки людям читає – зараз руки назад та й до врядника (М. Коцюбинський);
Коли щось запримітиш, почуєш, лиш здогадаєшся, негайно маєш знайти спосіб сказати про те мені... (П. Загребельний);
Про трагедію я дізналася лише вранці, коли приїхала “швидка” і міліція (І. Роздобудько);
// Уживається в знач. всього, тільки.
І в гадці собі не мають [Іван з Аницею], що сьогодні лиш раз їли (Л. Мартович);
Грубі свинські постоли нової-старої румунської адміністрації дуже дисонували з наваксованими чоботами зниклого німця, але в Черемошному бачили й не таке: чи один маєтний ґазда нерідко брав собі за союзника злидоту, аби лише мати на селі більший вплив, а швидше, чисту фізичну силу (М. Матіос);
Військовий вождь, по тисячній звитязі Лиш раз один розбитий у бою, В неласку падає, живе в зневазі, І владу, й честь утративши свою (Д. Паламарчук, пер. з тв. В. Шекспіра).
2. підсил. Уживається при дієсловах звичайно наказ. сп. та пред. ну (ану), бо.
“Біжи лиш швидше в Карфагену [Карфаген]”, – Зевес гінцеві так сказав (І. Котляревський);
А глянь лиш гарно кругом себе, – І раю кращого не треба! (Т. Шевченко);
– То нiчого, що здоровий [камінь], а ось подивимось, як його пробивати, – сказав Панько. – Ану лиш давай свердел! (Б. Грінченко);
– Подайте нам чаю, хліба з маслом та яєць, бо маємо голодного гостя. Лиш скоро! (Б. Лепкий);
// Уживається з дієсловами звичайно наказ. сп. для застереження.
– Гляди лиш, як ще й ти звалишся, що батько з нами буде робити? (Г. Квітка-Основ'яненко);
І мали думку прокотити заїжджого барина на славу, та староста охолоджував: не дуже лиш гнатимеш коней: невелика цяця їде – знаємо ми сих безштаньків! (Панас Мирний);
– Про мене, тату, найміть [акафіст], тільки не дуже лиш читайте ці книжки, бо знов снитимуться янголи з пазурами (І. Нечуй-Левицький).
ЛИШЕ́², ЛИШ, спол.
1. обмежувальний. Уживається в знач. тільки.
Лиш на кінці села, за рікою, стояла одна хата, а в ній жила жінка... (з переказу);
Беріть, везіть хоч на возах, я й сам ще навантажу, я лиш на власних терезах мішечок кожний зважу (Леся Українка);
Те, чого людина в звичайних обставинах доходить лише на кінець життя, той біль розчарування і марність життя – ми взнали юнаками (Ю. Яновський);
– Справжня археологія як серйозна наука, Дмитре Борисовичу, цікавиться не лише окремими матеріальними знахідками, бодай і коштовними, але найбільше – так званими дрібницями (В. Владко);
// обмежувально-протиставний. Уживається в знач. один тільки; самий тільки.
З високих круч луна орлиний клекіт, Лиш тихі води все стоять мовчазно (Леся Українка);
Хто бідною жінкою журиться? Довкруги неї лиш ліс, ліс та гори (О. Кобилянська);
Нема йому відпустки і спочинку. Лише – неспокій, пошуки і риск (Л. Дмитерко);
Почезли гори, лиш одна осталась, вже безіменна, од часу запалась (В. Стус);
Скільки лише пального марнується для перевезення вантажів залізницею та автотранспортом (з газ.);
// обмежувально-протиставний. Уживається в знач. тільки-но і тільки.
Вчора набігла хмарка, мов чумацьке ряденце, та лише покропила суху землю... (М. Коцюбинський);
Про психологію мистців треба писати окремо, а тепер я лише побіжно торкнуся проблеми “порочних мистців” (І. Багряний).
2. часовий. Уживається звичайно з присл. тільки для поєднання підрядного речення на означення дії, яка щойно відбулася, з головним реченням.
Лиш Данило щез в тумані, Аж із-за горбочка Йде дівчина молодая (С. Руданський);
Тітка кришила буряк і лише постерегла, що Гнат прокинувся, голосно заторохтіла грубим голосом (М. Коцюбинський);
А лиш тільки вищирилось сонце крайком золотої маківки, Альоша вибіг надвір і знову припав до своєї глини (І. Микитенко);
// діал. Уживається у знач. тільки що, щойно.
Він поповз до другої [хати]. Там лише що помер остатній живий чоловік (І. Франко);
Голову мала обвиту поверх шапочки шовковою шаллю, такою, як паннунця беруть до театру, лише що чорним... (О. Кобилянська).
3. умовний. Уживається для поєднання речень, у яких ідеться про дію в головному реченні як умову для здійснення дії підрядного речення.
– Я вже вам буду бавити маленького Андрійка, буду йому за няньку, лише звезіть наш хліб та складіть у стодолу! (М. Коцюбинський);
– Хочете, щоб я арештував вас за супротивлення власті? Скажіть лише слово, я готов! (І. Франко).
○ (1) Аби́ лише́ (лиш) <�Лише́ б> <�розм. Лиш би> у знач. присл. – аби тільки.
Нехай хоч гірше, лиш би інше! (І. Франко);
Йому здавалося, ніби він потрапив лише в калюжу, з якої можна зовсім просто вийти, аби лише бажання (І. Багряний);
От ми й при зброї. Лише б заманити одного чи двох у чинбарню, а з тим, хто залишиться надворі, теж справимося! (В. Малик);
Треба триматися Словути, вже десь неподалік має бути вільна твердиня. Аби лише побачити якогось лицаря, котрий вкаже шлях... (О. Бердник);
(2) Ско́ро лише́ (лиш) у знач. присл., рідко – як тільки.
Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню – перевертають її догори денцем (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- лише — (вказує на обмеження) лишень, тільки. Словник синонімів Полюги
- лише — лише́ 1 сполучник незмінювана словникова одиниця лише́ 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- лише — ч./сп., тільки, виключно; тільки но, лише но; щойно <н. щойно тоді>. Словник синонімів Караванського
- лише — Лише, тільки, лиш, лишень Дехто з сучасних журналістів і молодих письменників так уподобав слово лише, що забув про близьке тільки і, нехтуючи навіть стилістичні вимоги, раз у раз тулить це лише, як в оцій фразі: «Він помітив їх лише тоді... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- лише — I лиш, част. 1》 обмежувальна. Уживається для вирізнення, обмеження у знач. тільки, виключно. || Уживається у знач. тільки-но. || Уживається у знач. всього, тільки. 2》 підсил., спонук. Уживається при дієсловах звичайно наказ. сп. та присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лише — лише́: ◊ лише́ вла́сне добро ма́ти в о́ці думати тільки про власний добробут (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- лише — хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Хтось залишиться таким, як є, не стане кращим; ніщо не змінить когось. Михайло спохмурнів. “Ні, таки цього Івана, мабуть, хіба що могила виправить” (Ю. Фразеологічний словник української мови
- лише — Лише́, лиш, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лише — ЛИШЕ́¹, ЛИШ, част. 1. обмежувальна. Уживається для виділення, обмеження у знач. тільки, виключно. Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- лише — Лише́ нар. Только, лишь, но. Не дивися на уроду, лише на пригоду. Ном. № 8475. Не вірь, мужу, своїм очам, лише моїй повісті. Ном. № 6848. Словник української мови Грінченка