лишатися
ЛИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЛИШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док.
1. І далі бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування.
Чоловік лишався в полі, а вона йшла з ними [дітьми] додому (В. Стефаник);
Юрко звик лишатися вдома із старою бабусею (О. Донченко);
Дід лишився, бо хотів умерти на своїй стороні, а дядько Панас як пішов, так і по сей день... (М. Коцюбинський);
В купе було затишно, інтимно, так віддалено від усіх тих клопотів, прикрощів, страхіть, що лишились десь там позаду (В. Винниченко);
Лишився на волі тільки один брат з цілого роду з купою дітлахів (І. Багряний);
// з інфін. І далі перебувати де-небудь з певною метою.
Дівчина зникає за дверима, а нетерпеливий Палазин батько лишається чекати її повернення (Ю. Яновський);
– Та ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня);
// за кого. Бути десь за кого-небудь, виконуючи чиїсь обов'язки.
– Товаришу гвардії старший лейтенант, з вашого наказу гвардії лейтенант... – Лишаєшся за мене, – не дав йому кінчити Брянський (О. Гончар).
2. Не зникати.
Пройдуть літа, пролинуть зими, А до життя жагучий смак Так і лишиться (Л. Дмитерко);
// Бути не повністю використаним ким-небудь.
– Таке добро, таке багатство лишається [від батька]. Треба вчасно до своїх рук прибрати (А. Шиян);
Одні кажуть, що він вже проїв ті гроші, що тітка одписала, а другі присягають, що в нього чимало ще лишилось (М. Коцюбинський);
Після роздачі в кухні дещо лишилося (О. Гончар);
// Бути єдиним із ряду можливих варіантів.
Лишався єдиний вихід: прямувати навпростець (О. Гуреїв);
// Становити яку-небудь величину до настання якогось моменту, досягнення якої-небудь межі і т. ін.
До палацу лишалося кілометрів з п'ятнадцять (Ю. Смолич);
Небагато часу лишається до початку нового навчального року (з газ.);
Тепер, однак, хоч до виїзду два дні лишилось, маю більше часу вільного, бо вже справ менше (Леся Українка);
// Діставатися кому-небудь, припадати на долю комусь.
Чим далі він ішов, тим більше йому лишалося йти... (І. Багряний);
Василь замовк, дав згоду поїхати. Що йому лишалося робити (О. Бердник);
Лишилось нам орать немало. Чого ж ви стали? гей, воли! (В. Сосюра).
3. Не переставати бути ким-небудь, зоставатися чиїмсь.
Мабуть, з сивої давнини віків пройшли через століття оці дикунські звичаї, незламними й живучими лишилися в побуті слободян (А. Шиян);
Життя може забрати у неї найближчих.., украсти щастя, але людина лишається людиною (М. Стельмах);
Ми мусимо усвідомити: попри всі здобутки науки і техніки людина завжди лишатиметься усього лише одним із видів органічного світу (із журн.);
// з інфін. Продовжувати перебувати в якому-небудь стані, положенні.
Лиш сліпий Жан лишився сидіти, світячи більмами на собак, що лизали тарілки (М. Коцюбинський).
4. тільки док. Виявитися в якому-небудь стані.
Настя лишилась молодою удовою (М. Коцюбинський);
Батько мій, дворянин, на тринадцятому році лишився круглим сиротою (з мемуарної літ.);
// Виявитися без чого-небудь, позбутися чого-небудь.
– Що їм [дітям] з тата, з мами, як лишаться без ґрунту? (Л. Мартович);
– Усім догодив, а сам лишився без тютюну (Григорій Тютюнник).
5. безос., кому, з інфін. Треба тільки (зробити що-небудь).
Бондаренкові лишалося хіба що стисло додати дещо з подробиць до характеристики тих обставин у Києві, що спричинили переїзд .. до Харкова (А. Головко);
Мені лишалось тільки, удаючи байдужого, жестами розтлумачити глухонімій, де стоїть мітла, відро, лежить ганчірка, й провести по кімнатах, в котрих треба підмітати й мити підлогу (Б. Антоненко-Давидович).
6. Відставати, відриватися від кого-, чого-небудь, що рухається.
Галас і гомін лишаються позаду, а з ним знову тиша чарівної білої ночі (О. Іваненко);
За кілька секунд ціль лишилася позаду літака (В. Минко);
* Образно. Культура пішла вперед. Безкультур'я лишилося на місці (А. Крижанівський).
7. заст., рідко. Втрачати кого-, що-небудь, позбуватися чогось.
[Кнур:] Оришко! так як же се? Марусі, значить, лишилися? [Кнуриха:] Маруся вже не наша (Панас Мирний);
[Мар'яна:] День і ніч сей гріх буде тяжким каменем лежать на душі.., я лишуся покою (С. Васильченко);
Камера сорок дев'ята лишилася прекрасного оповідача всесвітньої літератури й першорядного лікаря (І. Багряний).
Бу́ти (лиша́тися) в резе́рві див. бу́ти;
Бу́ти (лиша́тися, зостава́тися і т. ін.) / лиши́тися (зоста́тися) на хазя́йстві див. бу́ти.
◇ Залиша́тися (лиша́тися) / зали́ши́тися (лиши́тися) за спи́ною (поза́ду і т. ін.) див. залиша́тися;
Зали́ши́тися (лиши́тися, рідко зоста́тися) без соро́чки (без штані́в) див. залиша́тися;
[І] ду́ху не зали́ши́ться (не ли́шиться) див. залиша́тися;
[Лиши́лося] недо́вго ряст топта́ти див. топта́ти;
(1) Лиши́тися (зали́ши́тися, рідко зоста́тися і т. ін.) в ду́рнях (ду́рнем) – дати, дозволити себе ошукати, бути ошуканим, одуреним.
[Демид:] Ще кілька хвилин, і я б зостався в дурнях! (І. Карпенко-Карий);
Хто всьому вірить, наполовину дурнем лишиться (Борис Тен, пер. з В. Шекспіра);
(2) Лиши́тися (оста́тися, бу́ти і т. ін.) з гарбузо́м, жарт. – дістати відмову під час сватання.
Не один слав їй старостів, Та з гарбузом остався (П. Грабовський);
– Ну що? Будемо сватами, чи з гарбузами додому підеш? (М. Стельмах);
(3) Лиши́тися (зали́ши́тися, рідко зоста́тися і т. ін.) при пі́ковому інтере́сі (при пі́кових інтере́сах), жарт. – зазнати невдачі, поразки, не досягти бажаного і т. ін. в чому-небудь.
Чумак звернув увагу не на Ріту, а на її подругу Катерину. Через якийсь час вони одружились, а Ріта залишилась .. при пікових інтересах (Ю. Збанацький);
Тільки тепер вони збагнули – лишилися при піковому інтересі (В. Большак);
(4) І насі́ння не ли́шиться (не зали́ши́ться, рідко не оста́неться і т. ін.) від кого – хто-небудь повністю зникне, пропаде, згине.
[Коритний:] Гей, люди, чи ви подуріли? Як невинного чоловіка бити, то не боялися, а того гниддя боїтеся! Та ж ми всі як візьмемося, то й насіння не лишиться від них... (М. Тарновський);
– От за таку образу, – покрикнув Чарнецький, .. – .. випалю, винищу, видавлю все, щоб і насіння від цього гадючого кодла не лишилося! (М. Старицький);
(5) І слі́ду не лиши́лося (не зали́ши́лося, рідко не зоста́лося і т. ін.):
а) (чого, від чого) що-небудь зовсім, остаточно щезло, зруйнувалося і т. ін.
Усі гілля [дерева] стерло і зм'яло, так що і сліду їх не зосталось (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Розбити [каменюки], – радив Кожухівський, – щоб і сліду не осталось (Б. Лепкий);
В золотому труді віддамо ми Вітчизні всі сили, щоб і сліду руїн не лишилось на нашій землі (В. Сосюра);
За один день викопали нові котловани, а від старих і сліду не лишилося (Іван Ле);
– З хатою нашою – зараз від неї й сліду не лишилось – пов'язаний у мене перший спогад про Григорія Тютюнника (Григір Тютюнник);
б) (від кого) хто-небудь безслідно зник, загинув, пропав.
Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? .. Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не лишиться? (О. Довженко);
Не піду, доки в дворі не лишиться й сліду від шептух (Іван Ле);
Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне, й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчика (В. Винниченко);
(6) Лиши́тися на сумлі́нні чиєму – про чию-небудь особисту відповідальність за дії, учинки і т. ін.
Я ніколи не буду сього знати, се лишиться на твоєму сумлінні (Леся Українка);
(7) Ка́меня на ка́мені не лиши́лося (не зали́ши́лося, рідко не зоста́лося і т. ін.):
а) (від чого і без дод.) що-небудь ущент зруйноване, знищене і т. ін.
– Зірву, товаришу командире [будинок жандармерії]. Двісті кілограмів толу – і каменя на камені не залишиться (М. Стельмах);
Все місто в руїнах. Каменя на камені не лишилося (В. Вільний);
б) (від кого і без дод.) хто-небудь загинув, безслідно зник, пропав.
– Я сюди ще прийду. Тоді не буде вам пощади, каменя на камені не зостанеться (з легенди);
в) (від чого) довести цілковиту помилковість, неспроможність чого-небудь (про теорію, положення, погляди і т. ін.).
Від теорії не лишилося каменя на камені (з газ.);
(8) Лиши́тися о́сторонь – не втручатися.
Коли я дізналась, що ви, начальники Ванюшині, розшукуєте правду його народження і дитячого життя, не можу відмовчатись, лишитись осторонь (В. Логвиненко);
(9) Лиши́тися (зали́ши́тися, рідко оста́тися і т. ін.) з но́сом <�Діста́ти / дістава́ти но́са>, жарт. – зазнати невдачі, неприємності і т. ін.
Ішли [арештанти] жалуватися.., не раз навіть виходила їх правда, а ключник діставав носа (І. Франко);
Він підійшов до Мухи і звично недбалим рухом запросив до танцю. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця.. А Володя лишиться з носом. Але сталося трохи не так (Д. Ткач);
– Будинок не аварійний, зноситимуть його в наступній п'ятирічці. – З цим зносом, – сказав Вадик, – ми залишилися з носом (В. Добровольський);
Мо́крого мі́сця не зали́ши́ться (не ли́шиться, рідко не зоста́неться) <�Мо́кре мі́сце зали́ши́ться, ли́шиться, рідко зоста́неться> див. залиша́тися;
(10) Не лиша́тися (не залиша́тися, рідко не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не зали́ши́тися, рідко не оста́тися і т. ін.) в боргу́:
а) не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший.
Задирався Валет, що відчував Юркову незалежність, гордовитість і навіть перевагу в знаннях. Юрко в боргу не лишався (П. Дорошко);
І один поперед одним Не лишалися в боргу (С. Воскрекасенко);
б) відповідати добром або злом кому-небудь за щось; віддячувати.
– Я теж у боргу не лишився; гостей вам повну хату накликав! (А. Головко);
– Якщо люди зарадять Андрієві, то він не залишиться у боргу, відробить (С. Чорнобривець);
(11) Нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, не зостає́ться, рідко не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не зали́ши́лося, не зоста́лося, рідко не оста́лося і т. ін.) [, як] кому – хто-небудь повинен робити, виконувати щось як єдиний вихід із певної ситуації.
Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко);
І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар);
Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура);
Оста́тися (лиши́тися, опини́тися і т. ін.) ні в сих, ні в тих див. остава́тися;
Стоя́ти (лиша́тися, залиша́тися) на [одно́му] мі́сці див. стоя́ти;
[Ті́льки] мо́кре мі́сце лиши́лося (зали́ши́лося, рідко зоста́лося і т. ін.) див. мі́сце;
Ті́льки [сама́ (одна́)] душа́ залиши́лася (лиши́лася) див. душа́;
Ті́льки те́пле мі́сце лиши́лося див. мі́сце;
Факт [є (лиша́ється)] фа́ктом див. факт¹.
Значення в інших словниках
- лишатися — лиша́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лишатися — Залишатися, зоставатися, не зникати, існувати далі; (кому) припадати, діставатися; (без чого) позбуватися чого; (у хвості) ІД. відставати, пасти задніх. Словник синонімів Караванського
- лишатися — [лиешатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- лишатися — -аюся, -аєшся, недок., лишитися, -шуся, -шишся, док. 1》 Продовжувати бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування. || з інфін. Продовжувати перебувати де-небудь з певною метою. || за кого – що. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лишатися — залиша́тися (лиша́тися) / залиши́тися (лиши́тися) поза́ду. Відставати в чомусь від кого-небудь. — Я старий. Але поки я живий — я йду вперед. Пам’ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (О. Фразеологічний словник української мови
- лишатися — ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯ перев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ (ОТЯ́ГУВАТИСЯ) діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв'язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). — Док. Словник синонімів української мови
- лишатися — ЛИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЛИШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док. 1. Продовжувати бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування. Чоловік лишався в полі, а вона йшла з ними [дітьми] додому (Стеф. Словник української мови в 11 томах