1. Фразеологічний словник української мови

лишатися

залиша́тися (лиша́тися) / залиши́тися (лиши́тися) поза́ду. Відставати в чомусь від кого-небудь. — Я старий. Але поки я живий — я йду вперед. Пам’ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (О. Довженко); Він (Санжар) хлопцями пишався, його улюбленець Захар позаду не лишався (П. Дорошко); Вона — на другому плані! Тепер Ніна Коробейник лишилася позаду (О. Донченко).

не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Задирався Валет, що відчував Юркову незалежність, гордовитість і навіть перевагу в знаннях. Юрко в боргу не лишався (П. Дорошко); І один поперед одним Не лишалися в боргу (І. Воскрекасенко). 2. Відповідати добром або злом кому-небудь за щось; віддячувати. — Вируч, у боргу не лишусь! (І. Головченко і О. Мусієнко); — Я теж у боргу не лишився; гостей вам повну хату накликав! (А. Головко); Якщо люди зарадять Андрієві, то він не залишиться у боргу, відробить (С. Чорнобривець).

нічо́го (бі́льше) не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) (, як) кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

стоя́ти (лиша́тися, залиша́тися) на (одно́му) мі́сці. Не розвиватися, не йти вперед. Треба було і самим слідкувати за часом, іти за віком, а не стояти на одному місці (Панас Мирний).

факт (є (лиша́ється)) фа́ктом. Незаперечна річ, безсумнівно. Кому-кому, а мені то се навіть непростимо: адже я, очевидно, на “ідеолога” не вдався, бо я не публіцист (тут уже нічого не поробиш, факт фактом!) (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лишатися — лиша́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лишатися — Залишатися, зоставатися, не зникати, існувати далі; (кому) припадати, діставатися; (без чого) позбуватися чого; (у хвості) ІД. відставати, пасти задніх. Словник синонімів Караванського
  3. лишатися — [лиешатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. лишатися — -аюся, -аєшся, недок., лишитися, -шуся, -шишся, док. 1》 Продовжувати бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування. || з інфін. Продовжувати перебувати де-небудь з певною метою. || за кого – що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лишатися — ЛИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЛИШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док. 1. І далі бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування. Чоловік лишався в полі, а вона йшла з ними [дітьми] додому (В. Стефаник); Юрко звик лишатися вдома із старою бабусею (О. Словник української мови у 20 томах
  6. лишатися — ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯ перев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ (ОТЯ́ГУВАТИСЯ) діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв'язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). — Док. Словник синонімів української мови
  7. лишатися — ЛИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЛИШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док. 1. Продовжувати бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування. Чоловік лишався в полі, а вона йшла з ними [дітьми] додому (Стеф. Словник української мови в 11 томах