ловити

ЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. ло́влять; недок., перех. і без додатка.

1. Хапати що-небудь на льоту. [Мавка:] (

Вона кидає йому [Лукашеві] один кінець свого пояса, держачи за другий) Лови! (Л. Укр., III, 1952, 220);

— Лови, Карпо! — дід кинув од коша порожній мішок (Головко, II, 1957, 39);

// Хапаючи що-небудь на льоту, збирати докупи.

Олеся ловила стрічки рукою й швидко то откидала їх, то притягала, то обсмикувала (Н.-Лев., III, 1956, 44);

Старе позашиване решето на колінах ловило.. зернятка, і стукіт їх м’який акомпанував настроям старої матері (Ле, Міжгір’я, 1953, 94);

Вона.., радісно щебечучи, ловила в підставлені долоні краплистий сонячний дощик (Гончар, III, 1959, 409).

◊ Лови́ти моме́нт (мент) — користуватися слушним моментом, слушною нагодою.

Мусив [Алі] ловити мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (Коцюб., І, 1955, 390);

Режисер, я бачу, починає ставитись до мене прихильно. Я ловлю момент і вирізую з картини цілу сцену (Ю. Янов., II, 1958, 25).

2. Намагатися схопити, спіймати того (те), хто (що) тікає, віддаляється.

Парубок поліз під лаву ловити порося (Н.-Лев., II, 1956, 113);

Зійшовшись, вони співали, кричали, свистали, ямки рили, коників ловили (Мирний, І, 1954, 244);

В неділю вони [сезонники] виходили на вулицю з гармошками, горлали пісні, ловили необережних дівчат (Смолич, II, 1958, 28);

*Образно. Ранковий вітрець, юний і пустотливий, гнався за чимось, ловив і не міг упіймати (Збан., Єдина, 1959, 8);

// Намагатися вхопити те, що рухається.

Ївга… кидається губернаторові в ноги і руки ловить цілувати йому і всім судящим (Кв.-Осн., II, 1956, 290);

Маланка ловила його за поли.. — Чуєш-но, Прокопе, щоб мені одрізали ближче, там, де пшениця родить… (Коцюб., II, 1955, 78).

◊ Лови́ти ві́тра в по́лі див. ві́тер;

Лови́ти вітрі́в (гав, га́ви, гракі́в, граки́, воро́н) — розглядати все навколо із зайвою цікавістю; байдикувати.

Коли Наум приходив до церкви молитись, то вже справді молився, а не ловив вітрів (Кв.-Осн., II, 1956, 66);

Сама працювала не розгинаючись і других підганяла, щоб гав не ловили, не байдикували (Кучер, Голод, 1961, 62);

Наймичка й небога тут рвуться, а він стоїть, ізхилившись на лісу, да.. граки ловить (Барв., Опов.., 1902, 388);

[Халява:] Одначе чого це я ворон ловлю? (Кроп., V, 1959, 244).

3. Брати, вибирати що-небудь з рідини.

Качечка випливає З качуром за ними. Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми (Шевч., II, 1953, 363);

В казані прудко ворочались макаронини, ..не витримав Микола — почав ловити ложкою (Збан., Курил. о-ви, 1963, 63).

4. Хватати які-небудь живі істоти з певною метою.

Оце висила [Ратієв] кріпаків ловити живих зайців і напускати у садок… (Мирний, IV, 1955, 15);

Там [на болоті] ходив бузько і жаб ловив (Л. Укр., III, 1952, 481);

Я розмотав вудку і почав ловити красноперів (Коп., Як вони.., 1948, 61);

Мурчик — кіт вусатий — Десь повіявся із хати, Примостився на стерні Й ловить миші цілі дні (Стельмах, Живі огні, 1954, 16);

// розм. Висліджувати (у 1 знач.), розшукувати кого-небудь, щоб затримати, заарештувати.

— Нехай гонять, нехай ловлять, нехай заганяють, Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають! (Вовчок, І, 1955, 368);

— Богуна ловити, що воду решетом носити (Кач., Вибр., 1953, 119);

— Це, мабуть, знову фабричних ловлять.. Соцькі були вже зовсім схопили одного, та… втримати не могли (Гончар, І, 1959, 36).

◊ Лови́ти мете́лики — бавитися.

Ловить білі метелики (Номис, 1864, № 6260);

Лови́ти окуні́в (окуні́) [но́сом] — дрімати.

Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто і окунів ловить, слухаючи (Кв.-Осн., II, 1956, 239);

Пилип-з-конопель уже носом ловив окуні, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки. (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 504);

Лови́ти пі́вня — те саме, що Пуска́ти пі́вня ( див. пуска́ти).

Захлинаючись, ловить "півня" на не дуже високій, але дуже голосній і дуже препаскудній ноті кримський осел… (Вишня, І, 1956, 200);

Лови́ти ре́шетом (у ре́шето) кого, що — байдикувати.

Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить! (Укр.. присл.., 1955, 254);

[Максим:] Е, ні! Коли їхать, то всім разом. Що я там без вас робитиму? Дурних у решето ловитиму, чи що? (Мам., Тв., 1962, 312);

Лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній воді́ — мати вигоду з чого-небудь, користуючись з неясності обставин, чиїхось труднощів і т. ін.

[Ярчук:] Абстрактного добра і зла не існує. Все на світі відносне. [Наталя:] Це називається в каламутній воді ловити рибу (Мик., І, 1957, 411);

На гачо́к лови́ти див. гачо́к;

На льоту́ (лету́) лови́ти див. літ¹;

Піти́ ра́ків (ра́ки) лови́ти — утонути.

Фашист думав Дніпро проплить — пішов на дно раки ловить (Укр.. присл.., 1955, 423).

5. перен. Намагатися збагнути, сприйняти слухом, зором.

Коли в залі загомоніли, він очутився й ловив, про що йшло друге питання (Досв., Вибр., 1959, 282);

Він кожному з п’ятьох вдивлявся пильно в очі, Ловив їх першу мисль і чув їх перший сміх (Бажай, Вибр., 1940, 161);

// Сприймати, що-небудь органами чуття.

Тимко уважно слідкував за дівчиною і кілька раз ловив дивний блиск її очей, який вона відразу ж гасила своїми віями (Тют., Вир, 1964, 37);

Як гарно в лісі! Ловить слух Синичок писк веселий… (Нех., Чудесний сад, 1962, 115).

◊ Лови́ти ко́жне сло́во; Лови́ти слова́ із ро́та — уважно слухати, прислухатися.

Він знову говорив напівголосом, і люди в дворі попритихали, немов перед грозою. Ловили кожне його слово (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 140);

Прокіп вмовляє: — Держіться. Як будемо разом стояти, наш буде верх. Йому ловлять слова із рота (Коцюб., II, 1955, 60);

Лови́ти по́гляд (по́гляди, о́чі і т. ін.) на собі́ — відчувати на собі чий-небудь погляд, погляди.

Люда інколи ловила на собі запитливі погляди Раєнкових знайомих і червоніла (Зар., Світло, 1961, 11);

Я теж часом зовсім забував про неї над своїми паперами та книжками. Іноді тільки ловив несподівано на собі її очі — глибокі, пильні (Вас., II, 1959, 266).

6. радіо, розм. Приймати радіосигнали, передачі.

Степами гомін ходить уночі.. І ловлять недріманні приймачі Слова Москви (Рильський, III, 1961, 69);

— А щогла висока — бачиш? Антена радіохвилі ловить (Донч., VI, 1957, 255).

7. перен., звичайно на чому, розм. Виявляти чиї-небудь помилки, суперечності і т. ін.

Досада Йосипенкові. Він знай ловить на чому-небудь Василя (Мирний, IV, 1955, 182);

Запальність Сашкова росте й росте, він уже.. наче бачить перед собою автора статті, жарко полемізує, ловить його на чомусь, висміює (Гончар, Тронка, 1963, 42).

◊ Ви́трішки лови́ти див. ви́трішки;

Лови́ти на гаря́чому кого — заставати кого-небудь на місці злочину, викривати злочин, зловживання.

Степан Васильович вів тепер боротьбу з картярами..: ловив картярів на гарячому (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 127);

Лови́ти на сло́ві кого — виявляти протиріччя в словах співрозмовника.

[Мічурін:] Слухайте, не ловіть мене на слові… Не забувайте, що, крім гніву, існує ще священна непримиренність (Довж., І, 1958, 483);

Лови́ти себе́ на чому — раптом зупиняти свою увагу на чому-небудь.

Я часто ловив себе на тому, що мені до всього байдуже (Ю. Янов., II, 1954, 78);

Ловила себе на думці, що пишається сином. Але на те вона й мати (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 38).