ловити

ЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. ло́влять; недок., кого, що і без прям. дод.

1. Хапати що-небудь на льоту.

Мавка .. кидає йому [Лукашеві] один кінець свого пояса, держачи за другий. [Мавка:] Лови! (Леся Українка);

Олеся ловила стрічки рукою й швидко то откидала їх, то притягала, то обсмикувала (І. Нечуй-Левицький);

// Хапаючи що-небудь на льоту, збирати докупи.

Ось Федько підставля лице під дощ, ловить краплі ротом (В. Винниченко);

Старе позашиване решето на колінах ловило .. зернятка, і стукіт їх м'який акомпанував настроям старої матері (Іван Ле);

Вона.., радісно щебечучи, ловила в підставлені долоні краплистий сонячний дощик (О. Гончар);

Характерників не бере проста куля, а тіко срібна, вони ловлять розпечені кулі та ядра голими руками, не бояться вогню (В. Чемерис).

2. Хапати що-небудь на льоту.

3. Намагатися схопити, спіймати того (те), хто (що) тікає, віддаляється.

Зійшовшись, вони співали, кричали, свистали, ямки рили, коників ловили (Панас Мирний);

Парубок поліз під лаву ловити порося (І. Нечуй-Левицький);

Татари порізали або пов'язали всіх, що були на майдані, а тепер уганялися за дівчатами, ловили їх (А. Чайковський);

* Образно. Ранковий вітрець, юний і пустотливий, гнався за чимось, ловив і не міг упіймати (Ю. Збанацький);

Русичі почали зносити своїх поранених та вбитих, ловили коней, що позалишалися без господарів (В. Малик);

// Намагатися вхопити те, що рухається.

Ївга... кидається губернаторові в ноги і руки ловить цілувати йому і всім судящим (Г. Квітка-Основ'яненко);

А жандар як із-під землі вродився. Уже мене ловить за рукав (Л. Мартович);

Діти коло них – трусяться від тривоги, ловлять руки мамині і татові (В. Барка);

Раптом підхоплюється Кім, вибігає з-за парти. – Ти куди?! Добрий десяток рук одразу ловить його за поли (А. Дімаров).

4. Брати, вибирати що-небудь з рідини.

Качечка випливає З качуром за ними. Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми (Т. Шевченко);

В казані прудко ворочались макаронини, .. не витримав Микола – почав ловити ложкою (Ю. Збанацький).

5. Хапати які-небудь живі істоти з певною метою.

Оце висила [Ратієв] кріпаків ловити живих зайців і напускати у садок... (Панас Мирний);

Там [на болоті] ходив бузько і жаб ловив (Леся Українка);

Та все ж таки це не власна домiвка, де захотiв – уночi спиш, удень сидиш, а захотiв – цiлу нiч можеш мишей ловити (Є. Гуцало);

Бачивши, що риби вже досить насмажено і годі їм ловити, дівчата вийшли з води (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// розм. Висліджувати (у 1 знач.), розшукувати кого-небудь, щоб затримати, заарештувати.

– Нехай гонять, нехай ловлять, нехай заганяють, Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають! (Марко Вовчок);

Кармелюк раз аж цiлий день пiд кiзяком на возi пролежав, як його барбоси ловили (В. Винниченко);

– Богун! Богун! Утікає! Ловіть його, харциза! (Я. Качура);

– Це, мабуть, знову фабричних ловлять .. Соцькі були вже зовсім схопили одного, та .. втримати не могли (О. Гончар).

6. перен. Намагатися збагнути, сприйняти слухом, зором.

Кілька часу лежав [Микола] тихо, ловив вухом найменший рух (І. Багряний);

Крізь гудіння вітру Адріян ловив загостреним слухом цяпання з віт відтаючих мокрих пластовнів (О. Забужко);

Він кожному з п'ятьох вдивлявся пильно в очі, Ловив їх першу мисль і чув їх перший сміх (М. Бажан);

// Сприймати що-небудь органами чуття.

Чапенко притиснув ліктем люфу рушниці до спини й по-дитячому ловив фантастичні, вибагливі мелодії бурхливого вітру (Б. Антоненко-Давидович);

До качок попливла купина, й Людота сторожко ловив під водою кожен рух товаришевої правиці (І. Білик);

Щоразу [ти] ловив себе на відчутті, що твоя мова, поведінка, звички, навіть одяг уже виглядають дещо анахронічними (Ю. Іздрик).

7. радіо, розм. Приймати радіосигнали.

– А щогла висока – бачиш? Антена радіохвилі ловить (О. Донченко);

Аналогове мовлення (таке, за якого телевізійний сигнал можна ловити на звичайну кімнатну антену) після 2015 року припиняється (із журн.).

8. перен., звичайно на чому, розм. Виявляти чиї-небудь помилки, суперечності і т. ін.

Досада Йосипенкові. Він знай ловить на чому-небудь Василя (Панас Мирний);

Ніхто ніколи не ловив його [Міхала] на грабунках (Р. Іваничук);

Як неприємно, друзі мої, коли гарну щиру людину несподівано ловлять на неправді (В. Нестайко);

Та зараз, по телефону, ловити співбесідницю на брехні не було ані часу, ані потреби, ані бажання (А. Кокотюха).

◇ Впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому див. упійма́ти;

Дава́ти (лови́ти, хапа́ти і т. ін.) / да́ти (злови́ти, вхопи́ти і т. ін.) сторчака́ (рідше стовбула́) див. дава́ти;

Ї́сти (лови́ти, хапа́ти) дрижаки́ див. ї́сти;

(1) Лови́ти / рідко влови́ти ґа́ву (ґа́ви, ґав, воро́н і т. ін.), фам.:

а) марно витрачати час, нічим не займатися; нічого не робити, байдикувати.

– Вона [дочка] в тебе увесь день Божий сидить та ґави ловить, і за холодну воду не візьметься (Марко Вовчок);

Чи можна ж нам, писарям, ворони ловити, коли світ такий настав, що краще й не жити? (М. Кропивницький);

Цілу чверть ловив наш Петя в класі ґав (Д. Білоус);

– Я вже всюди позазирала у вікна. Ну, що ти ґави ловиш? Берімося до роботи! (Ю. Винничук);

– Слухайте, Павле, – мабуть, нічого тут усім ґав ловити (І. Головченко і О. Мусієнко);

б) розглядати все навколо з зайвою цікавістю.

[Виборний:] Та що його питати: він по городу ґав ловив та витрішки продавав (І. Котляревський);

Ще ж до того звичайний був [Ігнат] і богобоязливий, справді йшов до церкви молитись, а не ґави поміж людьми ловити (П. Куліш);

в) виявляти неуважність, бути неуважним.

– Та чого ж ото ґав ловиш, коли людина тобі думки свої звіряє? (М. Чабанівський);

– Та сюди дивись, чого ти ґав ловиш. Про що ти думаєш? (А. Хижняк);

Вони, впередзорці,.. Не ловили ґав, зірко стояли на чатах (О. Гончар);

г) упускати слушну нагоду, не могти зорієнтуватися вчасно скористатися якою-небудь можливістю.

І це я з моїм розумом ловив ґави, коли таке, .. ціпов'яз, з зубів видер мені ниву!.. (М. Коцюбинський);

Мати кидається до печі, щоб чимсь почастувати гостя. Я теж не ловлю ґав: підходжу до припічка і благально дивлюся в подобрілі материні очі (М. Стельмах);

Сестра ґав не ловила, доки я терся-м'явся, за суботу та неділю випхала Ориську заміж (М. Рудь);

Нетерплячі ступнями міряли землю – дізнатись, по скільки припаде на душу, та .. щоб, як буде нарізка, та не вловити ґаву (А. Головко);

(2) Дурни́х у ре́шето лови́ти, фам. – нічого не робити; байдикувати.

[Максим:] Е, ні! Коли їхать, то всім разом. Що я там без вас робитиму? Дурних у решето ловитиму, чи що? (Я. Мамонтов);

(3) Лови́ти (бра́ти) / злови́ти (взя́ти, пійма́ти, спійма́ти і т. ін.) на гачо́к кого:

а) намагатися ошукати, обдурити кого-небудь.

Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів! На сей гачок його не зловиш! (М. Коцюбинський);

– Юринди [нісенітниць] усілякої там теж чимало. Ловлять на гачок простачків (Ю. Мушкетик);

б) дуже захоплювати, полонити кого-небудь.

– Знаємо вас. Ловите довірливих дурників на гачок (І. Цюпа);

– За весь час [агент] піймав на гачок лише одного (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

– Дай слово, що нікому не скажеш! – Та на цей гачок спіймати Костю було важко (І. Багмут);

(4) Лови́ти вітри́ – бути неуважним.

Коли Наум приходив до церкви молитись, то вже справді молився, а не ловив вітрів, не розглядав туди і сюди (Г. Квітка-Основ'яненко);

(5) Лови́ти за по́ли кого, ірон. – переслідувати кого-небудь; намагатися привернути до себе чиюсь увагу.

[Домаха (сама):] Так де ж тут не ловити женихів за поли, та ще багатирів!.. Ну, вже ж хоч гола, так зате ж, бачиш, красавиця [красуня] (Олена Пчілка);

(6) Лови́ти / злови́ти (рідше упійма́ти, пійма́ти і т. ін.) себе́ на ду́мці якій:

а) усвідомлювати, розуміти що-небудь.

Ловила себе на думці, що пишається сином. Але на те вона й мати (І. Цюпа);

Дивні діла! То він [Бачура] поспішає в Білоцерківку, то ловить себе на думці, що весь час думає про Бабаї (М. Чабанівський);

І Степан, .. чи не вперше, сидячи з Юлькою, зловив себе на думці, що і йому вже пора обзавестися сім'єю і дітьми (М. Стельмах);

б) робити несподіваний висновок щодо чого-небудь.

Не раз ловиш себе на думці, що вік Миколи Миколайовича виявився закоротким для повного вивершення справи (з газ.);

“Ой, щось занадто мені усе красиве!” – зловила себе на думці Надія (Яків Баш);

Він упіймав себе на цій думці – світла! Щоб кожну рису, кожний злом і лінію його твору було освітлено (О. Донченко);

(7) Лови́ти / злови́ти себе́ на чому – пересвідчуватися в чому-небудь, усвідомлювати щось.

Він .. частіше ловив себе на тому, що думає про неї (Д. Ткач);

На одному лише ловив себе, що вже постарів (А. Хорунжий);

Він все ж таки ловив себе на тому, що такий-то розділ знає гірше, ніж інший (Григорій Тютюнник);

Я зловила себе на тому, що зовсім не слухаю [перекладача] (Ю. Яновський);

Рогов зловив себе на тому, що радий за похвалу (І. Волошин);

(8) Лови́ти (хапа́ти) ко́жне сло́во перев. чиє – дуже уважно, з цікавістю слухати кого-небудь.

Од неї не одступали паничі, бігали просили на танці, ловили кожне її слово, слідкували очима за нею (І. Нечуй-Левицький);

Її розум, як губка, хапав кожне слово Курбали і, поєднавши їх із тим, що знав раніш, уважно, обережно вибирав з хаосу цих всіх речень окремі моменти (Олесь Досвітній);

Він жадібно ловить кожне Михайлове слово і не може второпати (А. Хижняк);

Жінка після щойно пережитого .. в жадібній надії ловила кожне слово вчительки (О. Гончар);

Марія Антонівна не спускала з племінника очей, ловила кожне його слово (А. Дімаров);

(9) Лови́ти моме́нт (мент) – використовувати слушну нагоду; не марнувати шансу.

Я так заслуховувалася тих розповідей, що не завжди ловила момент, коли миска із налущеною кукурудзою зненацька випадала дідові з рук (М. Матіос);

– А й справді, – відклавши ручку, поручник теж заговорив українською. – Настає наше время [час]. Армія українізується. Треба ловить момент (В. Шкляр);

(10) Лови́ти мух, жарт., ірон. – марно витрачати час; байдикувати, гуляти.

– Ти не п'єш [чаю], значить? – чернець до його [до нього]. – Ні... – Ну, то вбирайсь. ..Убирайсь, тобі сказано! У нас даром не ловлять мух! – гукнув пузатий (А. Тесленко);

(11) Лови́ти на ходу́ що – відразу сприймати, засвоювати щось.

Пігловський на ходу ловить панську думку і одразу ж приноровляється до неї: – Може бути, ясновельможний пане (М. Стельмах);

(12) Лови́ти [но́сом] окуні́в (окуні́, окунці́в), жарт. – дрімати, куняти, схиливши голову вниз.

Стоять [люди] з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пилип-з-конопель уже носом ловив окунів, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки (О. Ільченко);

Звикла в селі лягати разом з курми, прокидатися з першими півнями, вона сиділа в кухні і ловила носом “окунців” (з газ.);

(13) Лови́ти / пійма́ти (впійма́ти, злови́ти і т. ін.) в сі́ті кого – намагатися заплутати кого-небудь у розмові, дізнатися про когось, щось, вивідати якісь відомості, свідчення і т. ін.

Вони [слідчі] й мене ловили в сіті (Т. Масенко);

Світ, здається, не зловив Стефановича в свої сіті, та заплатив він за це дорогою ціною – цілковитим – крім хіба поетичної творчості – самозреченням (з наук. літ.);

(14) Лови́ти / пійма́ти (впійма́ти, злови́ти і т. ін.) на сло́ві кого, якому:

а) виявляти суперечності в чиїх-небудь висловлюваннях.

– Ти ж сам говорив сьогодні про ходячі шлунки... – Не лови мене на слові (О. Гончар);

Денис і сюди, і туди, і відбріхуватись би то, так справник на усякому слові так його і пійма (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Е, Романе!.. – сказав Хома, маючи, певно, на думці впіймати його на якомусь слові (О. Довженко);

б) скориставшись ненароком сказаним ким-небудь (намірами, обіцянками і т. ін.), домагатися його здійснення.

І Мамайчук, впіймавши його на слові, заявив, що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки відкрита (О. Гончар);

(15) Лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі) чий (чиї), який (які):

а) дивитися на кого-небудь, намагаючись привернути до себе його увагу.

Біжить назустріч дівча .. і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (М. Коцюбинський);

– Кожна ловила його погляд, намагаючись привернути увагу до себе (О. Гуреїв);

Марина Хомівна піймала Тамарин погляд (А. Хижняк);

А я піймав Ольошчин погляд і мовчки запитав у нього: невже правда, що вони чекають другої дитини? (Є. Гуцало);

Чорні Данилові очі глибоко запали, й важко було спіймати його погляд (А. Хижняк);

б) (перев. зі сл. на собі) помічати, відчувати, що кого-небудь дивиться на нього, розглядає його.

Він часто ловив на собі погляд Марти (В. Собко);

Кузнецов, спіймавши на собі її погляд, поспішив сказати: – У мене, товариші, є пропозиція зробити перерву (А. Головко);

Омелько, зловивши на собі уважний погляд Гуляй-Дня, спитав: .. Скучив, мабуть, небоже Іване (Н. Рибак);

Марися раз у раз ловила на собі погляди відвідувачки і сама уважно розглядала її (О. Гончар);

(16) Лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній (рідше мутні́й) воді́, ірон. – використовувати будь-які обставини, всіляко хитрувати для власної вигоди, намагаючись приховати свої дії.

В мутній воді рибу ловить (прислів'я);

Експедиторський нахил у Жори виявився неабиякий. Підхід рибальський – хвацько ловив рибку в каламутній воді (О. Ковінька);

Може статись, що деякі елементи спробують зводити наклеп на чесних колгоспників, ловити рибу в каламутній воді (О. Гуреїв);

У каламутній воді рибу ловить, а хоче з води вийти сухим (Є. Гуцало);

(17) Лови́ти слова́ [із ро́та] чиї, рідше кому. – уважно, з цікавістю слухати кого-небудь.

Прокіп вмовляє: Держіться. Як будемо разом стояти, наш буде верх. Йому ловлять слова із рота (М. Коцюбинський);

Люди в “експресі” повідтуляли ганчір'я в повидушуваних вікнах і ловили слова, згуки, дивились на притиснені до ґрат обличчя (І. Багряний);

(18) Лови́ти споти́качів – часто спотикатися.

Іде було [отець Василь] вулицею, спотикачів ловить і розмовляє сам із собою (Г. Хоткевич);

(19) Лови́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) на льоту́ (на лету́) що – дуже швидко, легко сприймати, засвоювати і т. ін. що-небудь.

Грицько не читав, а жер ті книжки; хапав на лету все, що розносилося .. течією друкованого слова (Панас Мирний);

Недаремно думка силувалася ловити на лету сей або той образ, .. прослідити його зв'язок з іншими (І. Франко);

Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював на льоту (Ю. Шовкопляс);

Парубок зразу прив'язався до лейтенанта і кожне його слово перехоплював на льоту (М. Стельмах);

Кожне слово його аудиторія хапає на льоту (О. Гончар);

(20) Ни́кони лови́ти, розм. – байдикувати, уникати роботи.

Що його робить? – Никони ловить (Номис);

(21) [Ні́би] лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що – пильно дивитися на кого-, що-небудь.

Роман зістався [зостався] далеко позаду і тільки .. ніби ловив очима кінці червоних стрічок на Соломіїних плечах (І. Нечуй-Левицький);

Показую йому [Корнієві Дізіку] кулака й ловлю зором слід чорногуза (Г. Косинка);

Маруся накидає на голову шапку і, ловлячи поглядом верхівку їхньої церкви, відчуває, як стискається серце (В. Шкляр);

Пійма́ти (спійма́ти, злови́ти) / лови́ти на слизько́му див. пійма́ти;

Пійма́ти (спійма́ти, злови́ти) / лови́ти хвили́ну (моме́нт, ви́падок і т. ін.) див. пійма́ти;

Піти́ [на дно] ра́ків (ра́ки) лови́ти див. піти́;

Продава́ти (купува́ти, справля́ти, лови́ти) ви́трішки див. продава́ти;

Пуска́ти (лови́ти) / пусти́ти (злови́ти) пі́вника (пі́вня) див. пуска́ти;

(22) Ре́шетом у воді́ зірки́ лови́ти, жарт. – марно витрачати час; байдикувати.

Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить (прислів'я);

[Баба Денисиха:] Та ти, правда, замолоду сонько. Замолоду решетом у воді зірки ловив... (В. Большак);

Навіщо решетом у воді зірки ловити, коли треба телицю шукати... (Є. Гуцало);

(23) Ро́том мух лови́ти, зневажл. – бути неуважним.

Він ротом мух ловить (Номис);

Спійма́ти (вхопи́ти, схопи́ти, упійма́ти і т. ін.) / лови́ти (хапа́ти) о́близня див. спійма́ти;

Шука́ти (лови́ти, доганя́ти) / злови́ти (пійма́ти) ві́тра в по́лі див. шука́ти.