1. Словник української мови в 11 томах

лущильник

ЛУЩИ́ЛЬНИК, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для лущення стерні та обробітку пару.

Лущильники бувають двох типів: лемішні і дискові (Механ. і електриф.., 1953, 26);

Немов корабель, пливе по пшеничному морю комбайн з лущильником, який ніби фарбує жовте поле в чорний колір… (Минко, Повна чаша, 1950, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лущильник — лущи́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лущильник — -а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для лущення стерні та обробітку пару. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лущильник — ЛУЩИ́ЛЬНИК, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для лущення стерні та обробітку пару. По закону треба орати на двадцять вісім – тридцять сантиметрів, а лущильник бере не більше вісімнадцяти (М. Словник української мови у 20 томах