1. Словник української мови у 20 томах

лущильник

ЛУЩИ́ЛЬНИК, а, ч.

Сільськогосподарське знаряддя для лущення стерні та обробітку пару.

По закону треба орати на двадцять вісім – тридцять сантиметрів, а лущильник бере не більше вісімнадцяти (М. Циба);

Лущення проводять дисковими й лемішними лущильниками, а останнім часом і дисковими боронами та культиваторами (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лущильник — лущи́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лущильник — -а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для лущення стерні та обробітку пару. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лущильник — ЛУЩИ́ЛЬНИК, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для лущення стерні та обробітку пару. Лущильники бувають двох типів: лемішні і дискові (Механ. і електриф.. Словник української мови в 11 томах