лірика
ЛІ́РИКА, и, ж.
1. Один з трьох родів літератури, поряд з епосом і драмою, в якому з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображуваного.
Поема створюється і існує на грунті взаємозв’язку двох літературних родів: епосу і лірики (Мал., Думки.., 1959, 55);
Велике місце в народній поезії і пісенній творчості займає лірика (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 91);
// Емоційний елемент у творчості письменника.
Були поети, у вірші яких почали проникати тенденції ідилічності, аполітизму, втечі в чисту лірику (Про багатство л-ри, 1959, 134).
2. Твори цього роду поезії.
Рання високопоетична лірика Шевченка переважно романтична (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 152);
— Ось — гранки, збірку лірики видаю (Головко, II, 1957, 473).
3. перен., розм. Ліричний настрій.
— Така лірика найшла на мене після Грінави… Не хотілося ні з ким сваритися, з кожним братався б… (Гончар, III, 1959, 335).
Значення в інших словниках
- лірика — лі́рика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лірика — -и, ж. 1》 Один із трьох родів літератури, поряд з епосом і драмою, в якому з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображуваного. || Емоційний елемент у творчості письменника. 2》 Твори цього роду поезії. 3》 перен., розм. Ліричний настрій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лірика — (гр. lyrikos — ліричний) — музика, зосереджена на розкритті внутрішнього емоційно — суб’єктивного світу людини. Основні жанриЛ. — романс, пісня, інструментальна мініатюра тощо. Словник-довідник музичних термінів
- лірика — ЛІ́РИКА, и, ж. 1. Один з трьох, поряд з епосом і драмою, видів художньої літератури, у якому з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображуваного. Словник української мови у 20 томах
- лірика — • лірика (від грец. λύρα — муз. інструмент, у супроводі якого виконувалась мелічна поезія) — один з родів худож. л-ри (див. Рід літературний). Лірика об'єднує переважно віршові твори, що, проте, не виключає віднесення до Л. ряду прозових творів (див. Українська літературна енциклопедія
- лірика — лі́рика (від грец. λυρικός – лірний, лірик) 1. Один з основних родів художньої літератури (поряд з епосом і драмою). В Л. виявляється емоційне ставлення автора або його героя до об’єкта зображення. Словник іншомовних слів Мельничука
- лірика — Один з 3 родів літератури (поряд з епосом і драмою); поетична форма переказу почуттів, відчуттів, настроїв у монолозі ліричного суб'єкта; твори л. зазвичай короткі; чіткої класифікації л. немає; жанри: пісня, гімн, сатира, елегія, послання, ідилія, мадригал та ін. Універсальний словник-енциклопедія
- лірика — Лі́рика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лірика — Лірика, -ки ж. Лирика, лирическая поэзія. Сказав, шо я в ліриці з кожним німецьким поетом мірятись можу. Федьк. Пов. XIII. Словник української мови Грінченка