лісовик
ЛІСОВИ́К, а́, ч.
1. розм. Той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням.
Григорій Григорович Андрусяк — спадкоємний лісовик.. З дитинства чув шум смерекових борів.., знав у горах назву кожної травиці, кожного дерева, чагарника (Літ. Укр., 31 .VII 1962, 2);
Він, Аркадій Валеріановий, мусить з своїх лісових хуторів зігнати селян, ..і лісовики, і селяни, що приїздять до них, підточують його багатство лісокрадством (Стельмах, І, 1962, 289);
// Партизан, що діє в лісах.
Колись, при денікінцях, і влітку, і восени в оцім лісі по ярах вони жили лісовиками. Увесь ліс шумів од них — партизанів (Головко, II, 1957, 19);
Третій рік з сідла не сходить, до безсоння звик. І страшний для окупантів грізний лісовик (Шер., Дорога.., 1957, 78);
// Той, хто працює в галузі лісівництва.
Держава оснастила лісовиків найновішою технікою (Рад. Укр., 15.V 1963, 2);
Щоб вітер не вигриз зубами молоді насадження, лісовики виставили біля них захисні щити, сплетені з лози та очерету (Вол., Місячне срібло, 1961, 309).
2. Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, жила в лісі.
Очі [молодого хлопця] світились таким тихим, таким мрійним світом, неначе вони ще й теперечки бачили лісовиків з зеленими бородами (Н.-Лев., І, 1956, 587);
Слов’яни вірили, що в кожному лісі був свій лісовик, від якого залежала удача на полюванні (Іст. СРСР, І, 1956, 35).
Значення в інших словниках
- лісовик — лісови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лісовик — Житель лісу, ок. партизан; МІТ. гайовик, щезник; Р. лісівник. Словник синонімів Караванського
- лісовик — див. житель Словник синонімів Вусика
- лісовик — -а, ч. 1》 розм. Той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням. || Той, хто працює в галузі лісівництва. 2》 Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, жила в лісі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лісовик — А, ч. Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, живе в лісі. Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий, блукай межи дерев, де погорою рев. Так серцю хороше, що гріх не напитати дороги потерчат, лісовиків і мев. (П-1:127). Словник поетичної мови Василя Стуса
- лісовик — ЛІСОВИ́К, а́, ч. 1. розм. Той, хто живе в лісі або задіяний до лісового промислу, полювання. Він, Аркадій Валеріанович, мусить з своїх лісових хуторів зігнати селян, .. і лісовики, і селяни, що приїздять до них, підточують його багатство лісокрадством (М. Словник української мови у 20 томах
- лісовик — За укр. демонологічними уявленнями, злий дух, який пасе лісових звірів, показується у людській подобі, уособлює небезпеку, що підстерігає людину в лісі. Універсальний словник-енциклопедія
- лісовик — ЛІСІВНИ́К (фахівець із лісівництва), ЛІСОВИ́К розм., ЛІСОВО́Д розм. рідше. Кардашеві натякнули, що рецензію писав відомий на Україні лісівник (С. Словник синонімів української мови
- лісовик — Лісови́к, -ка; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лісовик — Лісовик, -ка м. 1) Житель лѣсовъ. Н. Вол. у. Може він поїхав до казаків-лісовиків. Левиц. І. 198. 2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. Новомоск. у. 3) Лѣшій. Чуб. І. 191. Словник української мови Грінченка