1. Словник української мови в 11 томах

майновий

МАЙНОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до майно́ 1.

Майнова частка дорослих синів [у скіфів].. могла бути виділена за життя батьків (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 150);

// Стос. до володіння майном.

Депутатом Верховної Ради СРСР може бути обраний кожний громадянин СРСР, який досяг 23 років, незалежно від.. майнового стану і минулої діяльності (Конст. СРСР, 1963, 31);

Війни ще більше посилили майнову нерівність (Іст. СРСР, І, 1956, 10);

Майнові відносини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майновий — майнови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. майновий — [майновий] м. (на) -вому/-ноув'ім, мн. -ноув'і Орфоепічний словник української мови
  3. майновий — -а, -е. Прикм. до майно 1). || Стос. до володіння майном. Майнові відносини. Майновий ценз — показник, який характеризує кількість майна, що належить даній особі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. майновий — МАЙНОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до майно́ 1. Багатства, що добувалися у війнах, сприяли майновому розшаруванню, яке порушувало традиційні підвалини суспільства (з наук. літ.); Одним з основних видів майнових прав є право власності (з навч. літ.); // Стос. Словник української мови у 20 томах