маринувати
МАРИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Класти продукти в маринад для збереження їх або надання їм певних смакових якостей.
Маринують яблука, груші, сливи, вишні, виноград та інші фрукти (Укр. страви, 1957, 414);
— Грибки купували чи самі маринувати зволили? — Збирали всі разом, а маринувала сама (Собко, Справа.., 1959, 13).
2. перен., розм. Свідомо затримувати розв’язання, виконання чогось.
Сподіваюсь, у нас не буде того, щоб маринувати добрі праці по три роки, а всяку негідь друкувати (Л. Укр., V, 1956, 114);
// Навмисне затримувати когось де-небудь, у якомусь стані або становищі, званні тощо.
[Галинка (до Тимка):] Мене командуючий жде не діждеться. А ви мене в прийомній маринуєте (Дмит., Драм. тв., 1958, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маринувати — Вважати кривдою для себе [IX] — обурюватись, нарікати [I] Словник з творів Івана Франка
- маринувати — маринува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- маринувати — (продукти) квасити, р. межити; (справу) затримувати, зволікати. Словник синонімів Караванського
- маринувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Класти продукти в маринад для збереження їх або надання їм певних смакових якостей. 2》 перен., розм. Свідомо затримувати розв'язання, виконання чогось. || Навмисне затримувати когось де-небудь, у якомусь стані або становищі, званні тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маринувати — Межити, змежувати, змежати, позмежувати, намежувати, намежати, понамежувати, помежувати, помежити Словник чужослів Павло Штепа
- маринувати — МАРИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що. Класти продукти в маринад для збереження їх або надання їм певних смакових якостей. – Грибки купували чи самі маринувати зволили? – Збирали всі разом, а маринувала сама (В. Словник української мови у 20 томах
- маринувати — Маринува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)