марнодум
МАРНОДУ́М, а, ч., розм. Людина, яка любить удаватися в зайві, непотрібні міркування, роздуми.
[Ядвіга:] Бусю! Ти ж наперед юнацтво все кляла? [Грохольська:] Бо всі тепер юнаки марнодуми (Стар., Вибр., 1959, 512);
В його словах Стадницький вчуває не тільки жало насмішки, але і якусь зверхність. "Зверхність ідеалів бідніших, — недоброзичливо визначає в думці.. — Марнодум" (Стельмах, І, 1962, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марнодум — марноду́м іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- марнодум — -а, ч., розм. Людина, яка любить удаватися в зайві, непотрібні міркування, роздуми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марнодум — МАРНОДУ́М, а, ч., розм. Людина, яка любить удаватися в зайві, непотрібні міркування, роздуми. [Ядвіга:] Бусю! Ти ж наперед юнацтво все кляла? [Грохольська:] Бо всі тепер юнаки марнодуми (М. Словник української мови у 20 томах