маточник

МА́ТОЧНИК, а, ч.

1. Велика комірка у вулику для виведення бджолиної матки.

Коли маточник запечатано, нові бджоли обліплюють його з усіх боків своїми тілами (Бджоли, 1955, 42);

У найбільших комірках — маточниках, що мають жолудеподібну форму, розвиваються самки [бджіл] (Зоол., 7, 1957, 62).

2. Пристосування, яким ловлять бджолину матку під час роїння та підсаджують її в безматочний рій.

3. Приміщення, де тримають маток домашніх тварин.

Торік побудували свинарник-маточник з опаленням (Хлібороб Укр., 5, 1965, 4).

4. Рослина, що використовується для вирощування нових рослин.

Маточники килимових рослин зберігають протягом зими в теплицях на стелажах при температурі 15 — 17° (Озелен. колг. села, 1955, 218).

5. Те саме, що шкі́лка 3.

Відсадки [агрусу] вкорінюють у спеціальних маточниках (Колг. енц., І, 1956, 20);

Кримська дослідна станція садівництва також розширила маточник карликових підщеп до 6,5 гектара (Колг. Укр., 11, 1958, 38).

6. діал. Барліг (у 1 знач.).

Всі догадалися: свій маточник ведмідь Покинувши, в ліси як гість до них заглянув… (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me