1. Словник української мови в 11 томах

месниця

МЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ме́сник.

[Антей:] Іди, служи своєму Меценату, .. не згадуй героїні Антігони, ні месниці Електри (Л. Укр., III, 1952, 440);

Стоїть вона, заціпивши уста, Струнка, вродлива, та уже не та, — Не злякана, заплакана дитина, — Грім! гнів! покара! — месниця Марина (Рильський, II, 1956, 120);

*У порівн. Із синами Росії на грізному ратному полі Стій, як месниця вірна [Україно]! Хай падають ниць вороги! (Мал., Запов. джерело, 1959, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. месниця — ме́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. месниця — -і. Жін. до месник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. месниця — МЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ме́сник. [Антей:] Іди, служи своєму Меценату, .. не згадуй героїні Антигони, ні месниці Електри (Леся Українка); Стоїть вона, заціпивши уста, Струнка, вродлива, та уже не та, – Не злякана, заплакана дитина, – Грім! гнів! покара! – месниця Марина (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  4. месниця — Ме́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)