мимо

МИ́МО¹, присл.

1. Минаючи кого-, що-небудь.

А ти нічого не сказала, .. Мене неначе не пізнала, Назустріч мимо обійшла (Граб., І, 1959, 215);

Авто промчало мимо, обдавши нас запахом бензину (Кол., На фронті.., 1959, 55);

Побачив [Тимко] запнуту в теплу шаль дівчину, котра пройшла мимо своєю швидкою і широкою ходою, не сказавши навіть "здрастуйте" (Тют., Вир, 1964, 12);

*Образно. А легко ж буть чудесним, молодим — лише з життям ти йди разом, не мимо (Тич., II, 1957, 304).

2. Не зачіпаючи, не потрапляючи в ціль; стороною.

Ось перший [козак] тільки вискочив навпроти воріт, — Юхим швидко, навіть не цілячись, випалив у нього: мимо (Головко, II, 1957, 355).

3. Недалеко від кого-, чого-небудь; поблизу когось, чогось (іти, їхати і т. ін.).

Як хто їде або йде було мимо, то він заступить.. за двері, щоб не здоровкатись (Барв., Опов.., 1902, 160);

Облупана пустка стояла ще страшніша, ніж та, котру купив Хрущ. Люди знову стали.. відхрещуватись, як проходили мимо (Мирний, II, 1954, 301);

Шура, сміючись, впіймала за голову Маковея, що, пробігаючи мимо, саме підвернувся їй під руку (Гончар, III, 1959, 396).

МИ́МО², прийм. з род. в.

1. Уживається на позначення особи, предмета, повз які хто-небудь проходить, пробігає і т. ін.

Мимо вікна біг цуцик (Вас., II, 1959, 213);

Андрій пройшов мимо ченця, змірявши його поглядом, повним зневаги й ненависті (Довж., І, 1958, 244).

2. Уживається на позначення особи, предмета, в які не вцілює щось.

Гримнув вистріл, і куля пролетіла мимо голови опришка (Хотк., II, 1966, 286).

◊ Пропуска́ти (пропусти́ти) ми́мо ву́ха (вух, уше́й, ува́ги) — те саме, що Пропуска́ти (пропусти́ти) повз ву́ха ( див. ву́хо).

Заглиблений у це спостерігання, пропускав [Начко] мимо вуха всі розмови й шепти (Фр., VI, 1951, 227);

Мимо ушей пропускала [Люба] щоденні гострі новини, які випереджали одна одну й глибоко зачіпали народ (Ле, Міжгір’я, 1953, 25).

3. Уживається на позначення особи, предмета, поблизу яких щось відбувається.

Молоді паничі окремо собі кучею так і ходять, усе щоб так стати, що як буде Галочка кривого танця вести, так щоб пройшла мимо їх (Кв.-Осн., II, 1956, 314).

4. діал. Уживається на позначення того, що є причиною, незважаючи на яку щось відбувається.

Біле як сніг волосся покривало його голову, яку старець, мимо дуже старого віку, носив просто вгору (Фр., V, 1951, 34);

— А наладь мені великий горнець меду, хе, хе! Лише не такого густого, як моє волосся! І старий указав на свій лисий, мов коліно, череп, а молодець мимо смутку мусив усміхнутися крізь сльози (Оп., Іду.., 1958, 15).

◊ Ми́мо моє́ї (своє́ї) во́лі — несамохіть, всупереч власному бажанню.

Мимо своєї волі я стежив за кожним його рухом. Я навіть не помічав цього (Ю. Янов., II, 1958, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мимо — Повз. Словник синонімів Полюги
  2. мимо — ми́мо 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ми́мо 2 прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. мимо — Ми́мо, прийм. Незважаючи на; попри те, що. Бо панотець з Руспебоула, як і многі иньші єго товариші в Буковині, мимо найліпшої волі не всилі застосувати ся до згаданого наказу, бо не знає по руски (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. мимо — прий., повз, побіля, попри; ПР. попри, не зважаючи на, (н. мимо її дивацтва); ід. МИМО ТОГО, ЩО, дарма що, не зважаючи на те, що. Словник синонімів Караванського
  5. мимо — I присл. 1》 Минаючи кого-, що-небудь. 2》 Не зачіпаючи, не потрапляючи в ціль; стороною. 3》 Недалеко від кого-, чого-небудь; поблизу когось, чогось (іти, їхати і т. ін.). II прийм. з род. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мимо — 1. повз, побіля, побік 2. проте, прецінь, але, та, дарма що, всупереч, не зважаючи на Словник чужослів Павло Штепа
  7. мимо — МИ́МО¹, присл. 1. Минаючи кого-, що-небудь. А ти нічого не сказала, .. Мене неначе не пізнала, Назустріч мимо обійшла (П. Грабовський); Авто промчало мимо, обдавши нас запахом бензину (П. Словник української мови у 20 томах
  8. мимо — ПОВЗ прийм. і присл., МИ́МО, СТОРОНО́Ю тільки присл., ПРОЗ розм., ПОПРО́З розм., ПО́УЗ (ПОЗ) діал. Тихо в серці, і жаль мені світу, і дня мені жаль, Ніби марно пройшов я, співаючи, горами й долом, Повз веселі гаї, мимо темних, як тучі, проваль (М. Словник синонімів української мови
  9. мимо — Ми́мо чого, присл.-прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. мимо — Мимо нар. и пред. Мимо. Мимо церкву їдьте, а тоді уліво повернете. Мимо церкви святої проїзжали, за гордостю, за пишностю з глави шличка не здіймали. Мимо колодізь ішли. Словник української мови Грінченка