мимоволі

МИМОВО́ЛІ, присл.

1. Без певного наміру; ненароком (у 1 знач.).

[Анна:] Молитви мої правдиві, бо сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Л. Укр., III, 1952, 392);

У двірській він мимоволі був свідком багатьох кривд, горя і того страшного життя, що випадає на долю покріпачених (Кочура, Зол. грамота, 1960, 33).

2. Без участі свідомості; несвідомо (у 1 знач.).

Вона мимоволі мацнула себе збоку по ребрах, де лежали в неї в пазусі, зв’язані в добрій шматці, за продану корову гроші (Коб., III, 1956, 535);

Він не хотів з нею зустрічатись — і мимоволі шукав цих зустрічей (Шиян, Переможці, 1950, 35);

Аркадій Валеріанович мимоволі здригнувся (Стельмах, І, 1962, 640).

3. Всупереч власній волі, під тиском обставин; хоч-не-хоч.

І ти [Богдан Хмельницький] пішов чи мимоволі Повинен був до виру йти, Все зайнялось, ти став на чолі, Щоб стяг козацький піднести (Граб., І, 1959, 133);

М’яч літав через усе поле, і німці, як шакали, ганялися за ним, мимоволі даючи нам можливість дихнути (Ю. Янов., II, 1954, 25);

Вітер ворону вгорі забивав, і вона мимоволі боком летіла та крякала (Тич., І, 1957, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мимоволі — (що робиться без контролю) мимохіть, підсвідомо, нехотя. Словник синонімів Полюги
  2. мимоволі — мимово́лі прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. мимоволі — МИМОВОЛІ – МИМО ВОЛІ Мимоволі, присл. 1. Без певного наміру; ненароком. [Анна:] Молитви мої правдиві, бо сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Леся Українка); – Ну й штучка цей учитель!... Літературне слововживання
  4. мимоволі — див. МИМОХІТЬ. Словник синонімів Караванського
  5. мимоволі — Автоматично, випадково, волею-неволею, волі-неволі, механічно, мимовіль, мимовільно, мимоїздом, мимолітно, мимохідь, мимохіть, мимоходом, нлабігці, невбачай, невільно, недоброхіть, ненароком, несвідомо, підсвідомо, побіжно, позасвідомо, самоволі... Словник синонімів Вусика
  6. мимоволі — присл. 1》 Без певного наміру; ненароком (у 1 знач.). 2》 Без участі свідомості; несвідомо (у 1 знач.). 3》 Всупереч власній волі, під тиском обставин; хоч-не-хоч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. мимоволі — Знехотя, несамохіть, несвідомо, позасвідоме, див. машинально, поневолі Словник чужослів Павло Штепа
  8. мимоволі — МИМОВО́ЛІ, присл. 1. Без певного наміру; ненароком (у 1 знач.). [Анна:] Молитви мої правдиві, бо сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Леся Українка); У двірській він мимоволі був свідком багатьох кривд... Словник української мови у 20 томах
  9. мимоволі — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст. Словник синонімів української мови