миритися
МИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, недок.
1. Припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з ким-небудь.
— Ну, — питає [Змій], — за чим, добрий молодець, зайшов? Чи будем битися, чи миритися? (Укр.. казки, 1951, 125);
— А я мирюсь з матір’ю, переводжу до себе… (Мирний, II, 1954, 209);
Просила ніби Марія і його, Якова, щоб звести з чоловіком. Та він радив позивати, а не миритися (Головко, II, 1957, 150);
[Самопал:] А як з Дмитром посварився, то помиритесь… Хлопець він хороший. [Кряж:] Кобила з вовком мирилася, та додому не вернулася (Зар., Антеї, 1962, 216);
// безос.
А що там поза мурами творилось, Кому з ким воювалось чи мирилось, Про те не знали ми та й знати не хотіли (Фр., XIII, 1954, 298);
// Жити в мирі, не сваритися.
Ми з сестричкою мирились — Барабаном ми ділились: Трохи я побарабаню, Потім дам сестриці Ані (Бойко, Ростіть.., 1959, 62).
2. з ким — чим і без додатка. Терпимо ставитися до кого-, чого-небудь.
Літо минає, і треба зарані миритись з думкою, що такі напади жару і болі ноги будуть від часу до часу прокидатись (Л. Укр., V, 1956, 245);
Що ж, коли любиш сомів ловити, то мусиш миритися з комарами (Донч., VI, 1957, 213).
Значення в інших словниках
- миритися — (припиняти незгоду) примирятися, перепрошуватися, погоджуватися. Словник синонімів Полюги
- миритися — мири́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- миритися — Примирятися, замирятися, годитися, іти на мирову; (з чим) звикатися, толерувати що. Словник синонімів Караванського
- миритися — [миеритиес'а] -р'ус'а, мириес':а, мириец':а, мир'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а Орфоепічний словник української мови
- миритися — мирюся, миришся, недок. 1》 Припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з ким-небудь. || безос. || Жити в мирі, не сваритися. 2》 з ким – чим і без додатка. Терпимо ставитися до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- миритися — МИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, недок. 1. Припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з ким-небудь. – Ну, – питає [Змій], – за чим, добрий молодець, зайшов? Чи будем битися, чи миритися? (з казки); – А я мирюсь з матір'ю, переводжу до себе... Словник української мови у 20 томах
- миритися — МИРИ́ТИСЯ (припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з кимсь), ПРИМИРЯ́ТИСЯ, ПРИМИ́РЮВАТИСЯ, ЗАМИРЯ́ТИСЯ, ЗМИРЯ́ТИСЯ, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ розм. (налагоджувати мирні взаємостосунки, укладати мир); ГОДИ́ТИСЯ розм., ПОГОДЖА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- миритися — Миритися, -рюся, -ришся гл. Мириться. Ми тут сварились і мирились. МВ. І. 30. Словник української мови Грінченка